Восьмий апеляційний адміністративний суд 20 червня задовольнив позов Міністерства юстиції й заборонив політичну партію «Опозиційна платформа — за життя».

Про це повідомляє аналітик Руху ЧЕСНО Олексій Роговик, який перебуває у приміщенні суду.

Розгляд справи по ОПЗЖ сукупно тривав 5-6 годин — найдовше з-поміж усіх інших справ по забороні партій. Перша частина засідання почалася ще у минулий четвер, але тоді розглянути справу та прийняти рішення не встигли та оголосили перерву до понеділка. Також, це перша партія, яка захищається й бере участь у розгляді справи. За інформацією представниці Мін'юсту, представник від ОПЗЖ брав участь у засіданні через відеоконференцію.

Через те, що суд не допустив журналістів на до зали засідань, аргументи сторін процесу не відомі й стануть доступними лише після оприлюднення повного рішення суду. Формально всі засідання по забороні партій є відкритим, втім на більшість з них журналістів не допускають без пояснення причин або ж посилаються на карантинні обмеження.

За рішенням суду щодо партії ОПЗЖ, майно цієї політсили передано на користь держави. Це рішення можна оскаржити протягом 20 днів у Верховному Суді.

Таким чином, ОПЗЖ — це вже 11 партія, діяльність якої заборонено в судовому порядку. Разом з тим, це єдина парламентська партія із справді значним представництвом у місцевих радах.

Довідково. Зараз уповноваженими особами партії «Опозиційна платформа — За життя» вказані нардепи Вадим Рабінович та Віктор Медведчук, які фігурують у Реєстрі держZрадників Руху ЧЕСНО, та Юрій Бойко.

Історія ОПЗЖ починається з 1999 року під назвою «Всеукраїнське об'єднання «Центр».

Партія двічі змінювала назву та 4 рази брала участь у парламентських виборах (у складі блоків та самостійно). Перший голова політсили Віктор Головко зараз є членом політради ОПЗЖ, а на виборах-2019 балотувався в нардепи за її списком, проте мандат так і не отримав.

Етап під назвою «ОПЗЖ» розпочався 2018-го. Влітку того року до лав очолюваної Рабіновичем партії «За життя» вступив лідер руху «Український вибір», кум президента рф Володимира Путіна Віктор Медведчук. Згодом з партії пішов голова її політради Євгеній Мураєв, а Медведчук посів його місце.

У вересні 2018 року «За життя» розпочала перемовини про об'єднання напередодні президентських виборів з ідеологічно близьким «Опозиційним блоком». У підсумку це призвело до розколу в «Опоблоці»: група Ріната Ахметова, що не забажала об'єднуватися з Медведчуком і Рабіновичем, вигнала з фракції Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна, які в листопаді уклали із «За життя» сепаратну угоду про створення ОПЗЖ.

За задумом ініціаторів «Опозиційна платформа – За життя» мала стати майданчиком для об'єднання опозиційних сил на засадах «встановлення безумовного миру в країні», нейтрального статусу України на міжнародній арені та «припинення економічного геноциду українців». Згодом до ОПЗЖ долучилася Партія розвитку України, яку пов'язують з Льовочкіним. На президентських виборах 2019 року «Опозиційна платформа» підтримала Юрія Бойка, щоправда, він балотувався як самовисуванець.

Нагадаємо, 20 березня 2022 року Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) про припинення діяльності низки політичних партій.

Окрім «Опозиційної платформи — За життя» суд уже заборонив діяльність партій «Опозиційний блок», «НАШІ», «Блок Володимира Сальдо», «Соціалістичної партії України», партії «Держава», «Соціалісти», «Справедливість та розвиток», «Лівої опозиції» та «Партії Шарія».

Своєю чергою «Прогресивна соцпартія України» подала зустрічний позов, тому розгляд цієї справи також перенесено — на 23 червня. Також перенесено розгляд справи щодо «Робітничої партії України (марксистсько-ленінська) — цю заборону мають розглянути 5 липня.

Підготувала Ольга Балух, Leopolis.news