У гірському с.Головецько Самбірського району на роздоріжжі в небо здіймається високий хрест, якого всі називають «Хрестом Свободи». Документально підтверджено, що його громада села встановила 125 років тому – у 1898 році. Ним ознаменували 50-ліття скасування на Галичині панщини.

На хресті мистецькі зображення. Вони добре збереглися, а сам хрест занесений до пам’ятки архітектури місцевого значення. Зазвичай такі символи ставили біля роздоріж як молитовний оберіг подорожуючих. Відтоді кожному українцеві стільки літ нагадував і нагадує про свободу, яку горяни отримали після скасування панщини.

На Галичині панщина була скасована 15 травня 1848 року цісарем Фердинандом I, який у населення асоціювався із захисником їхніх прав. До 50-річчя цієї дати у Львові 1898 року вийшла друком книжка Івана Франка «Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині». Автор писав: «Се велике свято і повинно статися всенародним, правдиво хлопським святом. Чим більше буде наш народ доходити до свідомості своїх прав і інтересів, тим величніше буде обходити пам'ятку того дня, що дав йому можність розвою, дав йому людську й господарську свободу».

За багатовікову неволю українці зрозуміли, що Свобода закодована в їхніх генах, запрограмована Богом. І цим дарунком вони послуговувалися за часів козацтва, Січового стрілецтва, про нього не забували нескорені воїни Української Повстанської Армії, члени ОУН, для яких незалежність від московії була найвищою метою і цінністю. Прагнення волі не вбили голодомори, червоні терори, політичні репресії носіїв національної культури та ідеї.

Дух свободи на повну силу пробудився під час референдуму 1991 року, спалахнув мільйонними вогнями сердець наприкінці 2013 року, початку 2014 року, коли від переляку вибуху Майдану покинув Україну її президент Янукович. Хто зраджує свій народ, Батьківщину? Тільки останній негідник, людина з мізерною душею..

Та на місцях зосталися менші, але небезпечні зрадники і прихильники рускаво міра, Вони зачаїлися у різних структурах, а найчисельніше у Партії регіонів. Це обернулося великою бідою – анексією рф Криму, частини території Луганської та Донецької областей. А через вісім років московська озброєна орда повномасштабно полізла на свободу українців. Так званою спецоперацією, а насправді війною, путіністи запланували за три дні покорити Київ, поміняти владу.

Та наштовхнулися на героїчних і свободолюбивих українців. Вони дали гідний бій другій армії світу. Рашисти змушені драпати тим шляхом, яким приперлися. Але, відступаючи, жорстоко мстять: убивають невинних, ґвалтують жінок, руйнують лікарні, пологові відділи, школи, виші, мережі електрозабезпечення, стирають з лиця землі квітучі міста, села.

Велику ціну змушені платити українці за право жити у вільній, демократичній державі. За свободу від ненависної московії лише Самбірщина в двобоях з рашистами втратила понад вісімдесят убитих. По селах і містах більшає могил захисників. Замість триденного бліцкригу, запланованого бункерним деспотом, війна триває другий рік. Відтак 24 лютого 2022 року назавжди залишиться у пам'яті кожного з нас та в історії чорним днем..

Війна змінила українців. Вони, як і на референдумі 1991 року, продемонстрували феноменальну єдність. Та більше – стали прикладом для всього світу, а вітання «Слава Україні» гордо звучить у Європі, країнах Заходу. Наша спільна і єдина Батьківщина надбала справжніх друзів, які допомагають виборювати для нас і для них свободу та демократичне майбутнє.

Світанок Перемоги з кожним днем яснішає. Наші дороги з росіянами, які самі облудно назвали себе. якимсь старшим братом, розійшлися на всі віки. Історіє не знає прикладу, щоб брат зі зброєю йшов на брата. І коли? У цивілізованому епосі низькомаральність і бездуховність неприпустимі. Розпад росії неминучий. А ми, вочевидь, возведемо не один новітній «Хрест Свободи». Щоб ці символи, як у гірському селі Головецько про ліквідацію панщини, простояли не одне століття як пам’ятники Україні, що пережила найдовшу московську навалу – дев’ятирічну війну…

Микола СЕНЕЙКО для Leopolis.news