У Франковому виші відбулася міжнародна конференція щодо соціокультурної діяльності українок у ХХ ст.

Організувала  наукове зібрання кафедра соціокультурного менеджменту. Захід відбувався в дистанційному форматі на платформі Zoom, інформує пресцентр університету.

Конференція розпочалася з урочистого відкриття. Модераторка заходу, професорка кафедри соціокультурного менеджменту Оксана Гнаткович детально окреслила проблематику конференції та наголосила на актуальності її теми. «До участі в конференції залучено багато наукових, культурно-просвітницьких, релігійних, громадських інституцій, вона поєднала істориків і краєзнавців, соціологів, культурологів, економістів, громадських діячів як в Україні, так і за кордоном. І це вкрай важливо, адже дозволяє нам розглядати проблематику з різних поглядів», – розповіла вона.

З вітальним словом виступив проректор з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Львівського університету Володимир Качмар. Він підкреслив, як важливо пам’ятати про нашу історію та видатних постатей, без яких не було б тієї України, яка зараз бореться за свою свободу та незалежність. «Надзвичайно важливо, що ми в такий складний для держави час все одно мобілізуємось і робимо ту справу, яку маємо робити. Ми популяризуємо нашу історію, наших відомих постатей. Очевидно, що не було б цієї України, яка бореться більш ніж вісім років з рашистським загарбником, якби не наша історія і якби не наші видатні особистості в історії, однією з яких є Лідія Бурачинська», – сказав проректор і додав, що активна й різностороння діяльність Лідія Бурачинської заслуговує значної уваги дослідників, адже «є надзвичайно важливою для становлення українського етносу, для становлення як такої індивідуальної постаті жінки в українській історії».

До вітань доєдналась і в. о. декана факультету культури і мистецтв, професорка Майя Гарбузюк. Вона наголосила на важливості дослідження спадщини відомих українок і підкреслила, що сучасна роль жінки у суспільстві сформувалася під впливом діяльності та досягнень видатних жінок у минулому. «Сьогодні слово «українка» звучить дуже гордо, тому що сьогодні українка – це, по-перше, воїн, адже ми знаємо, скільки українських жінок зараз служать у лавах ЗСУ, та водночас жінка залишилась і матір’ю, берегинею, тією, хто чекає на свого захисника з фронту. Жінка – це також науковиця, викладачка, громадська і політична діячка, волонтерка. Поле діяльності нашого жіноцтва сьогодні фактично безмежне, і таким воно було й раніше. Ми не стали сьогодні раптом такими, якими ми є, – ми історично сформовані як дуже діяльні й активні постаті, які мали реальний вплив на хід української історії», – зазначила Майя Володимирівна.

До вітального слова запросили також колишнього ректора Українського вільного університету, професора Івана Мигула. Він побажав учасникам конференції плідної праці та поділився особистими спогадами про Лідію Бурачинську, з якою тісно товаришували і вели кореспонденцію його бабуся, Ольга Решетилович-Дучимінська, та мати, Оксана Дучимінська-Мигул.

Оксана Гнаткович зачитала також вітальний лист від професора, академіка, іноземного члена НАН України, Президента Світової ради Наукового товариства ім. Шевченка (США) Леоніда Рудницького, який привітав усіх учасників конференції із таким важливим науковим заходом, наголосивши на важливості плекання науки у часі війни й високо оцінивши внесок українського жіноцтва у розбудову різних сфер суспільного життя. «Особливо в наш буремний час плекання науки є пріоритетним завданням для збереження та утривалення пам’яти про багатогранну діяльність українок в Україні і «в розсіянні сущих».

Незаперечним залишається потужний внесок українського жіноцтва в розвиток культури, виховання, втривалення та поглиблення національної пам’яти, розбудову громадських структур та просвітницьких організації у ХХ ст. Жіноцтво було і залишається spiritus movens українського духа і християнської моралі», – ішлося в листі.

До привітань доєдналась і Почесна голова ВГО «Союз Українок» Ореслава Хомик, яка насамперед розповіла про діяльність Лідії Бурачинської як голови відомих жіночих організацій. «Ми вітаємо міжнародну конференцію, а тим паче, коли вона присвячена українці-союзанці. Адже Лідія Бурачинська очолювала Союз українок Америки з 1971 до 1974 року, а Світову федерацію українських жіночих організацій – з 1977 до 1982 року і залишається й донині Почесною головою цих двох славних організацій», – розповіла вона і наголосила, що роль українки, особливо у час військового протистояння, є неоціненною.

«Як і сто років тому, так і зараз українки беруть активну участь у війні, зокрема особисто в лавах ЗСУ, а також у волонтерській діяльності. Зараз українка допомагає, бореться, причому із тим самим ворогом, що й сто років тому. Коли у 1921 році Мілена Рудницька очолила «Союз Українок», вона сказала знамениту фразу: «Українко, будь громадянкою в домі і матір’ю у суспільстві». Українка саме так і діє, і це видно зараз у нашій державі, в цій кривавій кровопролитній війні. У період різних окупаційних режимів українка дбала про виховання хлопчиків, але вважала, що виховуючи хлопчика, виховуємо воїна, а виховуючи дівчинку, виховуємо націю».

Насамкінець учасники конференції прослухали відеопривітання від представниці української діаспори у США, громадської діячки Христини Паліїв-Турченюк. Вона подякувала організаторам та учасникам конференції за те, що в такий нелегкий час вони продовжують свою активну наукову роботу і повертають в нашу історію та культуру імена видатних українських жінок. «Я дуже тішуся, що в такий нелегкий час військового протистояння агресору-росії ви й далі повноцінно науково працюєте. Я дуже дякую за те, що у важкий час ви знайшли сили повертати в нашу історію і культуру імена жінок – жінок, які присвятили своє життя українській національній ідеї, зокрема, й ім’я Лідії Бурачинської, моєї тети», – сказала вона.

Після урочистого відкриття розпочалося пленарне засідання, на якому було заслухано чотири доповіді. Першою з доповіддю на тему «Український жіночий рух в історико-ідеологічній ретроспективі» виступила заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України, заступниця голови ВГО «Союз Українок» Алла Швець. Вона розповіла про вплив Першої світової війни на становище жінки у суспільстві, про становлення і діяльність «Союзу Українок» як унікальної жіночої організації, про актуальні ідеї українського жіночого руху міжвоєнного періоду, серед яких були самореалізація жінки, національна ідея, політична рівноправність та активна репрезентація жінки у політичних партіях, охорона материнства, боротьба за належні умови праці та багато інших. Згадувалось у доповіді також про організаційну діяльність жіночого руху в селах, про найвизначніших українських жінок-дипломатів і політиків міжнародного рівня, про основні періодичні видання для жінок того періоду тощо.

Наступним виступив професор кафедри соціокультурного менеджменту ЛНУ ім. Івана Франка Олександр Козаренко, який підготував доповідь на тему «Український жіночий рух у контексті національного відродження наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.: історіографія проблеми». У своєму виступі доповідач зосередився на дослідженні життя та діяльності чотирьох видатних жінок: Олени Кисілевської, Володимири Пригроцької, Галини Грабець і Дани Демків.

Після цього професорка кафедри методики музичного виховання і диригування Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ганна Карась розповіла про фемінізацію української хорової культури першої половини ХХ століття на прикладі життєдіяльності Платониди Щуровської-Россіневич, а професорка кафедри історії і теорії мистецтв Львівської національної академії мистецтв Оксана Рибак представила своє дослідження ідеології фемінізму і модернізації художньої культури Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Надалі робота конференція продовжилась у рамках двох секцій: «Українка в геополітичних і соціокультурних випробуваннях ХХ ст.» та «Кращі практики соціокультурної сфери незалежної України: осмислення, перспективи». Доповіді стосувалися актуальних аспектів соціокультурної діяльності українок у ХХ столітті, сучасного переосмислення окремих постатей та їхнього внеску у становлення української культури й інших сфер суспільного життя. Зокрема, згадувалися такі видатні постаті українського жіноцтва, як Романа Навроцька, Ганна Стоцька, Христина Кульчицька, Константина Малицька та інші. Значну увагу було присвячено постаті Лідії Бурачинської: ішлося про її соціокультурну та політичну діяльність, театрознавчі праці тощо. Доповіді, що стосувалися практик соціокультурної сфери незалежної України, зосереджувалися на таких аспектах, як гендерні питання сучасної підприємницької діяльності, роль жінки у культурному менеджменті модерного міста, використання досвіду соціокультурної діяльності жіночих організацій за кордоном у ХХ ст. в Україні в наш час, сучасна діяльність жіночих організацій у Львівській області тощо.

Leopolis.news