Помер колишній декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. Івана Франка – Олександр Козаренко

https://leopolis.news/post/82268/pomer-kolyshniy-dekan-fakultetu-kultury-i-mystectv-lvivskogo-nacionalnogo-universytetu-im-ivana-franka--oleksandr-kozarenko

22/03/2023

«21 березня 2023 р. на 59 році життя  після важкої хвороби відійшов у засвіти видатний український композитор,  доктор мистецтвознавства, Заслужений діяч мистецтв України, дійсний член Наукового Товариства  ім. Тараса Шевченка, голова Музикознавчої комісії НТШ (2002 р.), декан факультету культури і мистецтв (2010-2015 рр.), завідувач кафедри філософії мистецтв (2011-2021 рр.), професор кафедри соціокультурного менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка –  Козаренко Олександр Володимирович», - йдеться на сайті Кафедри соціокультурного менеджменту

Олександр Володимирович Козаренко лауреат композиторських премій ім. Л. Ревуцького (1996 р.), ім. М. Лисенка (2001 р.), ім. Б. Лятошинського (2012 р.), ім. С. Людкевича (2007 р.), ординарний професор Українського Вільного Університету в Мюнхені (2009 р.).

Олександр Козаренко співпрацював з багатьма театральними колективами, автор музики до понад 50-ти вистав. Основні твори композитора: опера «Час покаяння» (1997, лібрето С. Ступака за віршами укр. поетів 17–18 ст.); мелодрама «Орестея» для читця та інструм. ансамблю (1996); балет «Дон Жуан з Коломиї» (1994, за мотивами творів Л. фон Захер-Мазоха); вокал.-симф. – ораторія «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» для читця, солістів, хору та камер. оркестру (1996), «Український реквієм» для солістів, хору і оркестру (2008); для симф. оркестру – «Чакона» (1989), «Епістоли» (1991), Концерт для скрипки з оркестром (1989–94), «Sinfonia estravaganza» для камер. оркестру (1996); для камер. ансамблю – «Concerto Rutheno» (1991), «Tango del Modo Piaccola» для скрипки, фортепіано, кларнета, контрабаса і ударних (2002); камерні кантати – «Мікросхеми» для голосу з камер. ансамблем (1989), «П’єро мертвопетлює» для контртенора з камер. ансамблем (1994); для хору й оркестру – «Псалом Давидів» (1998), для жін. хору, камер. оркестру й органа – «Чотири молебні пісні до Діви Марії» (1996), Стихира «Вінець нетлінний» для хору, органа й оркестру (2006); для мішаного хору – «Острозький триптих» (1994), Літургія св. Іоанна Златоуста (1999–2000), Українська Кафолічна Літургія (2003); хори; солоспіви; фортепіанні твори; музика до театр. вистав.

Науковий доробок митця складають сотні праць, серед яких монографії («Феномен української національної музичної мови»;  «Коломийка в просторі української культури») та статті ( «Національна інтонаційність у композиторській творчості»; «Деякі тенденції розвитку національної музичної мови у першій третині ХХ ст.»; «Феномен української національної музичної мови» ; «Сакральна творчість українських композиторів ХХ століття в контексті національних музично-семіотичних процесів»;  «Гуцульська музична сецесія: національний відгук на європейський Виклик»).

Професор Олександр Володимирович Козаренко виховав плеяду визначних піаністів та музикознавців.

Кафедра соціокультурного менеджменту висловлює щирі співчуття рідним та близьким Козаренка Олександра Володимировича.

Leopolis.news