За даними ВООЗ від 2015 року, у Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії та Швейцарії лікарі й лікарки загальної практики обслуговують понад 90% своїх загальних контактів з пацієнтами й пацієнтками без направлення. Як досягнути аналогічних показників в Україні, звідки взялись омріяні 80% і що стоїть у них на заваді? Розбираємось разом із сімейними лікарками Мариною Опаленко й Оксаною Шапкаріною та головою Громадської спілки «Твій сімейний лікар» Оксаною Мусієнко.

Звідки взялись 80% закритих запитів на первинці та що криється за цим числом

Нещодавно медичній реформі в Україні виповнилось 5 років. Сімейна медицина стала першим етапом суттєвих змін у системі. 1 квітня 2018 року стартувала кампанія з підписання декларацій, і люди почали пошуки сімейних лікарів та лікарок. Саме тоді, за словами Оксани Мусієнко, було встановлено орієнтир у 80% звернень пацієнтів і пацієнток, які мають вирішуватися лікарством первинної медичної ланки — окрім сімейних, це й терапевти та педіатри.

«80%, як я розумію — це число, прораховане ВООЗ, — каже сімейна лікарка й педіатриня Марина Опаленко. — Людина вчасно отримує медичну послугу, що відповідає певному рівню якості й не потребує великих коштів. Такий відсоток дозволяє покрити якомога більше людей послугами охорони здоров'я й забезпечити їм доступ до цих послуг».

Сімейна лікарка й директорка медичного центру «Первинка» Оксана Шапкаріна розмірковує: «Я б сформулювала завдання так: на рівні первинної допомоги покрити саме 80% звернень людини до медичної сфери. Раніше було прийнято: болить серце — іду до кардіолога, болить спина — до травматолога. Але так не має бути, пацієнт або пацієнтка не має сама собі ставити діагнози. Сімейний лікар або терапевт чи педіатр на своєму рівні покривають більшість звернень і розв'язують ці питання».

Як справи зараз і якими є головні перешкоди на шляху до омріяних 80%

Первинна ланка медицини стала каталізатором змін, першою прийняла удар від COVID-19, вакцинацію, а після повномасштабного вторгнення активно опікується внутрішньо переміщеними людьми. Та чи збільшується кількість успішно вирішених запитів?

«Ми нещодавно збиралися зі своїми колегами закладу, робили стратегічне планування на наступні 3 роки, — розповідає пані Марина Опаленко. — Постановили забезпечувати потребу в медичній допомозі на рівні 60%. Коли я запропонувала 80%, лікарі й лікарки сказали, що це забагато, ми поки що не готові. Зараз виконуємо менш як 60% запитів і в наступні 2 роки намагатимемось досягнути саме цього показника».

Міркуючи про причини, що перешкоджають високим числам, кожна з експерток відзначає щось своє. Відтак можемо зробити висновок: таких причин чимало, і наш перелік далекий від повного.

Так, Оксані Мусієнко йдеться про культурний аспект: «Мова про спосіб мислення усіх стейкхолдерів системи: і пацієнти та пацієнтки, які вирушають до гастроентеролога по ліки проти хелікобактеру замість того щоб піти до сімейної, і лікарі та лікарки, які мислять застарілими стандартами й протоколами. Такі зміни не відбуваються ні за рік, ні за п’ять. Включитися мають всі й почати варто із себе. Закликаю кожного й кожну здійснювати індивідуальне інтелектуальне інвестування в систему!»

Оксана Шапкаріна наголошує на постійному самовдосконаленні: «Мені потрібно постійно покращувати свої навички, аби задовольняти потреби пацієнта й пацієнтки. Світ змінюється. Нещодавно розповідала синам як колись замовляла дзвінок по телеграфу, аби сконтактувати з родичами. А вони про це вже не знають. Усе життя треба опановувати щось нове».

Марина Опаленко стверджує, що українській медичній системі бракує лідерів і лідерок: «Держава дала вектор розвитку. Міністерство охорони здоров’я запропонували стратегію: спочатку вона була до 2022 року, зараз розробляється до 2030 р. І в кожній з них написано: пріоритет — це первинка. Широке покриття послуг для широкого кола населення. На рівні держави вектор розвитку є, але цього недостатньо. Потрібно, щоб люди на місцях також хотіли цього досягнути. Потрібні лідери, які вестимуть за собою лікарів, медичних сестер, людей навколо, організовуватимуть команди, будуть спілкуватися з громадою, власниками закладів».

Лікарська спільнота запрошує обговорити подальші кроки!

Аби детальніше зупинитись на вищезгаданому питанні, ширше окреслити проблеми й визначити можливі шляхи розв’язання, наші експертки проведуть фахову дискусію. Дискусія відбудеться в межах Львівського медичного форуму «ГалМЕД», 25 травня, з 10 до 12:00. Прогресивне й змінотворче лікарство, якщо в ці дні ви будете у Львові, неодмінно приходьте — роззнайомимось і поміркуємо наживо!

Знайомтесь із програмою форуму тут.