День Гідності і Свободи, на жаль, не обмежується святкуванням у визначений час. Адже українцям через лихого сусіда десятий рік доводиться захищати територіальну цілісність та незалежність держави. Її виборювали різні покоління, від них цю естафету перейняли їхні діти, внуки.

Така думка домінувала на виховному заході у Городищенському ЗЗСО-І-ІІ ступенів Ралівської ТГ Самбірського району, який відбувся вчора, 22 листопада.

Про це повідомив кореспондент Leopolis.news.

На зустріч з учнями старших класіі вчителька Оксана Хула запросила Юрія Леськіва – учасника трьох українських революцій: студентського голодування на граніті, Помаранчевої та Революції Гідності, члена НСЖУ, члена правління Львівської обласної організації НСЖУ, Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини», багаторічного головного редактора журналу «Пластовий шлях». А тепер на фронті, починаючи з 2014 року, його син Андрій, історик за професією. Добровільно зголосився до армії, щоб захищати Батьківщину від московсько-путінської орди.

«Молодь, студентство були і будуть носіями ідей та змін на краще, – сказав Юрій Леськів. – Моє голодування у складі загонів студентів Дрогобицького педінституту ім. Івана Франка переслідувало п’ять мирних вимог. Серед них найголовнішою була та, що стосувалася військових. Українські солдати і офіцери не повинні брати участь у війнах на чужій території, а служити рідній Батьківщині. Влада прислухалася, як і до решти економічних, національних проблем».

За словами Юрія Леськіва, зовсім інша атмосфера панувала в державі під час Помаранчевої революції, а згодом акцій протестів Євромайдану. Бо там мільйони захищали стратегічні й доленосні цілі. Йшлося про повний розрив з історичним недругом, яким була і є росія, вибір європейського курсу розвитку, членство в НАТО, державна мова – українська, національна церква.

Але це явно не було до вподоби правителям червоного кремля. На Майдані багато чого вирішувалося. І це розуміли українці, тому повстали проти явно вираженого проросійського президента Януковича. «В складі групи самбірчан ми виконували важливу місію, – зазначив Юрій Леськів. – Мені вдалося на мості міцно прикріпити банер з написом «Самбір». Його беркутні не вдалося зірвати, але, як бачите, добряче порвати. Можливо, невдовзі він стане музейним експонатом».

Учні почули цікаві факти, які гостеві довелося особисто пережити під час бурхливих подій у столиці. Не обійшлося без пострілів, крові, а кращі ціною власного життя утворили нечуваний підрозділ – Героїв Небесної сотні.

За часів трьох революцій росії не реалізувала свої імперські плани, щоб поставити українців на коліна, зробити їх рабами московії. То вона, на жаль, це продовжила 24 лютого 2022 року повномасштабним вторгненням. Велика війна не дала диктатору путіну бажаного результату – планував за три дні захопити Київ, переможно пройтися головною вулицею столиці Хрещатиком. Другий рік ЗСУ дають ворогу відсіч. Бо в їх рядах мужні спадкоємці козаків, УПА, добровольці, а останні стали воїнами за покликом серця, любові до Батьківщини. Серед таких і молодший Леськів – Андрій.

Свій виступ Юрій Леськів демонстрував слайдами. Світлини допомагали учням, як зазначила директорка освітнього закладу Любов Юркевич, глибше збагнути важливість минулих днів, які стали доленосними, зрозуміти, що в часі небезпеки українці завжди ставали до бою, скликали сили. Вона подякувала йому за змістовні спогади.

Підготував Микола СЕНЕЙКО, для Leopolis.news