Володимир Качмар: Музейна спільнота готується до святкування 160 років від дня народження Михайла Грушевського

Науковець, професор та колишній викладач історії Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Качмар очолює Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові з квітня цього року. Щоправда, досі у статусі виконувача обовʼязків. З того часу львівський музей визначного історика та державного діяча, голови Української Центральної Ради активно розвивається, має чимало амбітних проєктів. У музеї проводять унікальні виставки, зокрема українських захисників, які знаходять відраду в мистецтві.

Амбітна ціль Володимира Качмара – розкрутити музей Грушевського, як Богдану Тихолозу вдалося популяризувати музей Івана Франка. Обидва культурні об’єкти – на вулиці Франка. Це були дві вілли по сусідству, де мешкали визначні люди, що зробили неабиякий внесок в українську історію. До цього призначення Володимир Качмар працював професором кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського та дослідником його творчості.

Про плани щодо розвитку музею, головні проблеми та виклики на фоні війни, журналістка Leopolis.news поспілкувалася з в.о. директора Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові Володимиром Качмаром.

Пане Володимире, чим унікальний музей Грушевського, що вирізняє його від інших схожих вілл з історію роду?

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові – це меморіальний комплекс-ансамбль вілли Грушевських (до складу входить житловий будинок та садиба), який є пам’яткою історії та пам’яткою архітектури. Розташований у меморіальному будинку, де у 1902-1914 роках мешкала родина Грушевських. Це єдиний самостійний музей Михайла Грушевського в Україні. Загалом в Україні діє три музеї Михайла Грушевського. Крім Львова, також в Києві та в селі Криворівня на Івано-Франківщині.

Скільки експонатів в музеї та про які періоди життя Михайла Грушевського вони розповідають?

Музейний фонд налічує понад 30 тисяч одиниць збереження. У фондах музею – праці Михайла Грушевського та наукові видання за його редакцією, іконографічні джерела, особисті речі, фото, листи, меблі, побутові речі, стародруки, періодика кінця ХІХ століття та 40-х років ХX століття. Також в музеї є першовидання класиків української літератури – сучасників Грушевського, матеріали часів першої світової війни й Української Центральної Ради, картографічні матеріали.

На основі фондових матеріалів у шести експозиційних залах музею розповідають практично про всі період життя та праці Михайла Грушевського і його родини. Але особливий наголос – на висвітленні львівського періоду життя вченого, 1894-1914 роки.

Який факт на основі вивчених експонатів про Грушевського вас здивував, коли ви очолили музей? Можливо, історик мав незвичне хобі, звички.

Портрет дочки історика – Катерини Грушевської авторства Івана Труша. Катерина – видатна українська етносоціологиня, фольклористка, етнографиня та єдина дочка Михайла Грушевського.

До трьохлітнього ювілею (21 червня 1903 року) батьки замовили портрет доньки у художника Івана Труша. Це був перший портрет дочки Грушевської, який став окрасою збудованої у 1902 році львівської вілли Грушевських.

На львівській віллі портрет зберігався до кінця 1941 року, потім німецька окупаційна влада зажадала звільнити помешкання. І портрет Катерини племінниця Марії Грушевської – Ольга Мочульська перевезла до Станіславова (нині це Івано-Франківськ), а після її смерті він повернувся до Львова, до внучатої племінниці Тетяни Зінько.

У 2002 році портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша було представлено на одному з київських аукціонів. Упорядник цього аукціону, передав цей унікальний твір у дар Київському музею Михайла Грушевського. У Львівському музеї зберігається копія портрету авторства Анатолія Сидоренка.

Не секрет, що Михайло Грушевський та Іван Франко жили у віллах поруч та частенько конфліктували.

З родиною Франків у Грушевського виникали суперечки на побутовому рівні. Грушевський весь час займався науковою діяльністю, писав наукові статті. Грушевський любив вирощувати сад. Франко дуже любив тварин, виводив кроликів, курей. Тварини часто перелізали до двору Грушевських. Часто Грушевського дратував гавкіт дворового собаки Івана Франка, бо історик страждав на мігрень. Гавкіт собак заважав історику, йому не було надто спокійно та комфортно.

Загалом Грушевський та Франко дружили, часом через побутові незручності більше сварилися їхні дружини. Франко ходив до Грушевського на чай. Але Грушевський не ходив в гості до Франка. Часом Франко запрошував Грушевського на пиво. Франко пив пиво, а Грушевський – вино.

Як широкомасштабна війна вплинула на діяльність музею?

Найперше, це зміна експозиції. На початку повномасштабного вторгнення експозицію музею було  демонтовано працівниками та зачинено для відвідувачів. У музеї активно велася робота по збереженню фондової колекції, зокрема найцінніших меморіальних речей, що належали родині Грушевських. Але для відвідувачів було відкрито садибу, на якій проводилися музейні заходи та експонувалася банерна виставка про життя та діяльність Михайла Грушевського.

Згодом було сформовано «експозицію воєнного часу» і відкрито будинок для відвідування. Тобто можемо сказати, що музей не припиняв своєї діяльності у всіх напрямках роботи.

Чи існує механізм захисту та страхування колекцій від ракетних загроз?

Захист музейних фондів від ракетних загроз в Україні базується на евакуації, цифровому обліку через Міністерство культури України та спеціальних правилах страхування під час перевезення.

Зараз в Україні запроваджено централізований електронний реєстр Музейного фонду України для постійного контролю за наявністю та переміщенням експонатів.

Окрім того, нещодавно Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедур державного управління у галузі культури та культурної спадщини». Документ передбачає комплексне оновлення законодавства у сфері культури та культурної спадщини з урахуванням викликів воєнного часу. Законопроєкт пропонує зміни, зокрема, на посилення захисту музейних колекцій.

Як оціните ідею приєднання музею до музею Франка? Що це дасть?

Оцінюю негативно. Як історик вважаю, що постать Михайла Грушевського, якого ще називають Великим Українцем, його історичні праці, життя, науковий доробок є не тільки Всеукраїнським надбанням, а й світовим – тому мусить бути вшанована самостійним музеєм.

Завдяки чому музей тримається на плаву? Яка вартість квитка і скільки відвідувачів на місяць?

Музей підпорядковано Львівській обласній раді та Львівській обласній державній військовій адміністрації і відповідно фінансується. Вартість квитка – 50-100 грн., екскурсії – 150-200 грн. Окрім того, окремо проводяться авторські лекції та екскурсії наукових співробітників музею, музейні заходи. Щомісяця музей відвідує понад тисячу осіб. Є також благодійні внески від друзів та шанувальників музею.

Розкажіть про співпрацю з історико-краєзнавчим музеєм у Винниках.

З Історико-краєзнавчим музеєм у Винниках у нашого музею давні дружні стосунки. Зокрема, з його керівником Ігорем Тимоцем знаємось і співпрацюємо не перший рік, починаючи  від спільних музейних проєктів, зокрема виставок. А з початку повномасштабного вторгнення завдяки музею у Винниках, музей Михайла Грушевського отримав потужну допомогу: матеріали для збереження фондової колекції, генератори для нормального функціонування музею в час блекаутів, осушувачі.

Які проєкти в музеї плануєте на осінній сезон?

Найперше і найважливіше – цьогоріч 29 вересня святкуємо 160 років від дня народження Михайла Грушевського. І цей ювілейний рік наша музейна робота спрямована на підготовку, організацію та відзначення цієї дати. Уже відбулося кілька цікавих подій, приурочених до цього. Зокрема, родинний вечір про відносини батька та доньки Грушевських, шаховий дитячий турнір, виставка до Дня Незалежності.

У вересні плануємо цікаву програму: презентації, відкриття виставки, авторські лекції. Але хочемо зараз залишити для відвідувачів невелику інтригу щодо заходів до 160-річчя.

Восени також плануємо кілька виставкових проєктів. Наприклад, експонування виставки живопису військового ЗСУ, пленери художників на території музею, маємо задумку щодо окремого промоційного заходу для журналістів та блогерів з метою популяризації музею… Слідкуйте за анонсами.

Розмовляла Ольга АЛЬТМАН, для Leopolis.news