Світ ще може бути врятований, якщо хтось наважиться мислити | Блог Олега Филика

Прийняття рішень без врахування їхніх наслідків – це перший ступінь втрати почуття реальності. Це – лівизна. Просте – не завжди хибне, а складне – ніколи не марне. Людство вийшло з відносної рівноваги і його очікує епоха хаосу.

І ленінська гвардія, і сталінські соколи були знищені системою, яку вони самі ж творили, у найбрутальніший спосіб. Те саме сталося зі сподвижниками Мао та іншими учасниками ліваками у різних країнах світу.

Але бути лівим і досі модно, трендово і популярно. Футболочки з Чегеварою, фоточки Сталіна у твітері, ліва шиза у Демпартії США, подібні рухи у Європі.

Упродовж цієї епохи свою перевагу відчуватимуть лише ті, хто на початку страждав якраз від цієї самої неповноцінності. Усе, що нав’язується лівизною, є синонімом рабства.

Ліва неповноцінність змінює архітектуру думки. Імітує сам процес. Ця неповноцінність побудувала особистий бренд, який більше не прив’язаний до людини. Людина не лише перестає боротися за те, що вона хоче – вона починає втрачати розуміння того, що за щось потрібно боротись.

Так зігнила сучасна Європа. Стара Європа створена історією, Америка – філософією, Україна – Богом, а от росія – культом лівизни. Він був постійною суттю російської політичної та культурної історії, пропагований хибною ідеєю: «Моя неповноцінність і немитість такі ж обґрунтовані, як ваша філософія та історія». Вони готові за це вмирати і вбивати. Робили це століттями і роблять це зараз.

Історично це проявлялося в різних формах — від зневаги до науки і до прославлення «простоти русской душі». Для України росія ворог, але не для Європи чи Америки. Для них це просто погана диктатура, на тлі якої можна безкінечно розповідати про європейські цінності, права і свободи та демонструвати свою кращість, вищість.

Це такий парад, який проходить одночасно з похороном мого народу. росія-хижак нападає на того, хто є або виглядає слабким. А напавши – не відступиться, поки не отримає бажане, або поки за жертву не вступиться хтось сильніший. Там, у москві, вже давно цю переповнену ситістю і комфортом європейську слабкість відчули і засмакували… І хто знає, як би все обернулося, якби не подавилися Україною…

Те, що ми називаємо «карою Божою», «Божими жорнами, які мелють повільно, але надійно», «судом Історії», – воно все працює, але саме по собі нічому не вчить. Бо наша кров свята лише для нас, а для них ми товарна кількість …. Європеський рай на українському пеклі. Так було у 1918-му, так є і зараз.

Leopolis.news