Тому нас і нищать, бо ми безсмертні | Блог Олега Филика

Це ті, хто розуміє, що дрібні бажання завжди ведуть до великого рабства.

Це, ті хто знає, що найбільший пшик ховається за найкричущим заголовком.

Це ті, хто визнає, що нестабільність – це не збій, а природний цикл складних речей.

Це ті, хто бачить, що найбільше зло – це те зло, яке прикидається меншим.

Це ті, чия віра в свободу важливіша від самої свободи.

Це ті, кому фіолетово на червоні лінії, якщо ці лінії стають рамками.

Це ті, кому не можуть нав’язувати і не сміють навішувати чужі погляди.

Це ті, кого ніколи не водять по колу, бо вони ніколи не оминають гострих кутів.

Це ті, хто не здобуває довіру брехнею.

Це ті, хто не підміняє справжнє красиво сказаним.

Це ті, хто розуміє, що кожна кома в правді – це брехня в перспективі.

Це ті, хто не відбріхується, сказавши правду.

Це ті, хто захищають цінність, а не даність.

Це ті, хто не прикривається справою честі, коли сама честь відсутня.

Це ті, чий сенс життя не обмежується посадами і грішми.

Це ті, кого ніхто не любить, бо вони живуть в реальності.

Це ті, хто завжди “за” або “проти” але ніколи – і “вашим” і “нашим”.

Це ті, хто сорок років йшли не туди, зате ніколи відступали.

Ми тому й бідні, що дуже багаті. Тому нас і нищать, бо ми дуже безсмертні.

НЕМАЄ НОВИХ ДОРІГ: АБО МИ З ТИМИ, АБО – З ЧУЖИМИ!