Турист з Канади у Львові звернувся до свого уряду із закликом активніше підтримувати Україну у війні

Як повідомляє Служба зв’язків з громадськістю Львівського ОТЦК та СП, кілька тижнів тому у будівлю ТЦК зайшов громадянин Канади.  

Чоловік на ім’я Кім попросив покликати представника служби зв’язків з громадськістю. Він розповів, що перебуває у Львові як турист і вражений тим, як ЗСУ протистоять російським окупантам. Тому хоче допомогти українцям і пише листа до канадського уряду з проханням активніше підтримувати Україну у війні проти росіян. 

Через кілька днів Кім повернувся з копією свого листа і відповіддю на нього відповідального за кореспонденцію канадського прем’єр-міністра Джастіна Трюдо. Відповідь, звісно, досить формальна із запевненням підтримки України. Але сам факт такого листування, в якому звучать потрібні для українців повідомлення, важливий. Адже в Канаді такий прямий зв’язок громадян з політиками через листування є дуже дієвими. 

Лист Кіма гарно написаний, в оповідному, репортажному стилі. З нього цікаво спостерігати зовнішній погляд на Україну і те, як для іноземців виглядає те, що для нас вже давно є звичним і непомітним. Хочемо показати вам частину цього тексту в перекладі з англійської:

«На вулицях Львова триває життя: ресторани відкриті, школи і банки працюють, трамваї їздять, а власники крамниць продають свої товари. Хоч звідси далеко до лінії фронту, але в місті помітні ознаки того, що цей народ перебуває у стані війни. Підвальні вікна шкіл забиті мішками з піском, щоб захистити дітей під час повітряних атак. Громадські пам’ятники огороджені сталлю, сіткою та брезентом. Вітражі церков покриті фанерою. На залізничному вокзалі приходять і йдуть солдати в уніформі, багато хто з видимими каліцтвами й ампутаціями. Молоді жінки штовхають інвалідні візки з молодими чоловіками на міській площі. Потяг, яким я прибув від польського кордону до Львова, був заповнений переважно жінками та маленькими дітьми, які їхали далі до Києва. Вони везли оберемки з їжею та одягом, і мали вигляд людей, що переживають великий стрес. Через це жінки виглядали значно старшими за свій вік.

У церкві за рогом від готелю, де я зупинився, сьогодні вранці був солдатський похорон. Я прокоментував це молодій жінці на стійці реєстрації, і вона недбало сказала: «О, це відбувається тут майже щодня».

Я знаю, що коли поїду звідси, то повернуся до безпечного комфортного життя у Канаді. Також знаю, що це безпечне комфортне життя може стати агонією (стражданням), якщо Росія пройде Україну і наважиться йти далі.

Найменш болюче для нас рішення – підтримати Україну. Дати їм знаряддя для перемоги. Ціна бездіяльності чи недостатніх дій може бути безмірною. Давайте будемо тим народом, що подасть приклад підтримки України, який наслідуватимуть інші народи». 

Як зазначили в обласному ТЦК, хай цей лист стане нагадуванням, що українців пам’ятають і підтримують, а також, що ЗСУ продовжують дивувати й мотивувати іноземців. І щоб робити це й надалі – вони потребують ротацій.  

Leopolis.news