«Ти ростеш разом із кожною рослиною»: як жителька Львівщини виростила найбільшу в Україні колекцію екзотів

«Це була оцінка нашої праці» 

Ідея зафіксувати рекорд з’явилася випадково. Тетяна побачила в соцмережах публікації про інші рекорди, пов’язані з рослинами. То ж вирішила спробувати і сама, аби поділитися результатом багаторічної праці.  

«Ми звернулися до Національного реєстру рекордів України. Вони сприйняли це дуже серйозно: приїхали, усе ретельно перевірили — кожну рослину, сорт, назву, походження. Процес був доволі хвилюючий, але дуже теплий і надихаючий. Це був не просто запис у реєстр — це була оцінка нашої праці, підтримка і визнання», — ділиться Тетяна Загородник.

Вже 5 квітня у селі Солонка біля Львова жінку офіційно визнали рекордсменкою у номінації «Найбільша в Україні колекція тропічних і субтропічних фруктових рослин». Кожну рослину фіксували в одиничному екземплярі.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Тетяна Загородник (@tetianazahorodnyk)

«Цей рекорд — це ще й велика відповідальність. Бо коли тебе бачать, чують і надихаються — хочеться тримати рівень і далі розвивати справу. Він став для мене не крапкою, а знаком: варто йти далі, ділитися досвідом і показувати, що навіть у звичайних умовах можна створити щось унікальне», — розповідає рекордсменка.

Щоденна праця, без вихідних і пауз

Почалося все ще понад 8 років тому. Спершу Тетяна придбала кілька невеликих саджанців — лимон, мандарин та апельсин. А згодом навчилася самостійно щеплювати рослини. Нині у теплиці налічується понад 2 тисячі рослин з Італії, Німеччини, Іспанії, Індії, Індонезії, Таїланду та інших країн.

«На сьогодні в колекції — вже понад 900 сортів і видів екзотичних рослин. І це не просто цифра — за кожним сортом стоїть своя історія, пошук, акліматизація й любов», — зазначає жінка.

Цитрусових найбільше: це лимони, лайми, апельсини, мандарини, грейпфрути, памело та різні гібриди — включно з великою кількістю рідкісних японських, ізраїльських та американських сортів. Росте понад 70 сортів бананів, близько 35 сортів манго, 13 сортів авокадо, понад 30 — евгенії. Також є гуави, жаботикаби, джекфрути, саподіла, папая, аннони, маракуя та багато інших.

Усі рослини ростуть у спеціально облаштованій оранжереї, де весь простір ретельно продуманий.

«Догляд за оранжереєю — це щоденна праця, без вихідних і пауз. Лише на полив у мене йде близько 3 годин на день, і це ще без урахування обрізки, пересадок, підживлень, щеплень чи спостережень за станом рослин. А щось із цього треба робити практично щодня. Основну частину роботи я виконую сама. Трохи допомагає чоловік і діти — за що я дуже вдячна. Також деякі процеси вже автоматизувала, і це трохи рятує, особливо в сезон, коли навантаження збільшується в рази. Але загалом — це історія про щоденну присутність і залученість. Бо рослини не люблять байдужості. І я теж. Це мій особистий шлях, моя любов до рослин, моя щоденна турбота», — каже Тетяна Загородник.

Кожна рослина — окрема історія

Жінка ділиться, з тропічними рослинами, які надто чутливі до температурних коливань, трапляється чимало викликів. Спершу потрібно знайти рослину, потім — перевезти, а далі — найскладніше: адаптувати її до наших умов.

«Напевно, найбільшою «пригодою» став червоний банан, якого я везла зі Шрі-Ланки. Це було справжнє випробування — і логістичне, і емоційне. Українська зима, навіть у теплиці, — це великий стрес для тропіків. А банан — дуже тендітна рослина, яка вимагає стабільного тепла, вологості й багато світла. Тож цей червоний красень не просто прикраса колекції — це символ того, як багато можна зробити, якщо дуже хочеться», — розповідає Тетяна Загородник.

Сьогодні ж колекція продовжує рости. Зараз формується чергова доставка з Індії — і в ній ті рослини, які колись для Тетяни здавались недосяжними: щеплені сортові джекфрути, дуріани, колекційні евгенії. Те, чого не знайти ані в Європі, ані в стандартних розплідниках. 

«Я не полишаю мріяти — але завжди паралельно шукаю, домовляюсь, везу, адаптую. Бо це частина шляху, яка мене найбільше драйвить. Ще місяць-два — і колекція офіційно перевалить за 1000 сортів. Але для мене це вже не про рекорди. Я продовжую розширювати колекцію, бо бачу в цьому сенс: зберігати рідкісні види, вивчати їх, ділитися досвідом і знаннями з іншими. Це як жива бібліотека, в якій кожна рослина — окрема історія. Тож якщо буде ще один рекорд — чудово. Але найголовніше — щоб усім цим рослинам було добре. Бо колекція — не про кількість, а про турботу», — каже жінка.

Для Тетяни вирощування екзотичних рослин — це не просто щоденна робота, а цілий всесвіт, у якому поєднуються турбота, спостереження і внутрішній ріст. Вона зізнається, що цей процес для неї як медитація, що очищає і відновлює.

Рослини вчать бачити красу в процесі

«Це не просто вирощування плодів — це процес, у якому ти ростеш разом із кожною рослиною. Тут немає місця поспіху — тільки спостереження, турбота, терпіння й довіра до природного ритму. Рослини вчать багато чого: як чекати, як відчувати, як не здаватися, коли щось не вдається. І навіть коли втомлюєшся фізично — внутрішньо відновлюєшся, бо це зв’язок із чимось справжнім, живим і дуже чесним. Це не хобі і не бізнес у звичному розумінні — це стиль життя і простір, у якому мені добре», — пояснює вона.

Історія Тетяни Загородник — не лише про власну справу, а й про бажання надихнути інших. Вона прагне, аби люди по-новому подивилися на взаємодію з природою — не як на щось декоративне, а як на спосіб бути ближчими до себе.

«Рослини вчать відчувати, зупинятись, бачити красу в процесі. І хай навіть у когось буде лише одна квітка на підвіконні чи горщик із м’ятою на балконі — це вже початок. Початок шляху до більшої рівноваги, тепла, турботи про себе і про світ навколо. Бо з перших паростків може вирости щось набагато більше — не тільки у ґрунті, а й у душі», — розповідає рекордсменка.

Людям, які хочуть вирощувати екзоти вдома, Тетяна радить не боятися. Почати варто з простих і витривалих видів, як-от лимон, гуава, лаврове дерево чи кумкват. Вони витриваліші та добре підходять для старту. Не варто одразу братися за щось рідкісне та вибагливе — краще поступово вчитись, пробувати і навіть помилятись. Важливо не гнатися лише за плодами: вирощування рослин — це передусім про сам процес, який вчить терпінню, уважності й любові. 

Олена Чепіль, для Leopolis.news