15.08.2026
Про це інформує пресслужба ЛМР.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону Андрія Солтисіка та Романа Тарновського розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Андрія Солтисіка та Романа Тарновського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).
Чин похорону Івана Маркевича розпочнеться об 12:00 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Іздрика,6). Поховають воїна на Брюховицькому кладовищі.
Андрій Солтисік (25.09.1985 — 09.12.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі I‑III ступенів № 36 м. Львова. Здобув професію техніка-будівельника у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, згодом — у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького.
Працював у сфері продажу на приватних підприємствах.Зі слів рідних, Андрій любив футбол і був відданим фанатом футбольного клубу “Карпати”. Любив читати, цікавився історією України та знав її бездоганно. Був справжнім патріотом, мав добре почуття гумору, завжди усміхався й охоче відгукувався на прохання про допомогу. Брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Південно-Слобожанському, Курському, Луганському та Запорізькому напрямках у складі 210-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України медаллю “За поранення”.
В Андрія Солтисіка залишилися мати та сестра.
Роман Тарновський (16.07.1989 — 02.06.2025) Львів’янин.
Навчався у ліцеї № 2 Львівської міської ради. Згодом здобув освіту у Технічному коледжі Національного університету «Львівська Політехніка» та у Львівському інституті менеджменту.
Працював у сфері радіоелектроніки на приватних підприємствах.Зі слів рідних, Роман захоплювався радіоелектронікою, любив тварин та був палким уболівальником футбольного клубу «Карпати». Був світлою та щирою людиною, вирізнявся справедливістю, доброзичливістю й товариськістю.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну ціліність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 3‑го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса (Луганського прикордонного загону-бригади «Помста») Державної прикордонної служби України.
Нагороджений відзнакою командування 93‑ї окремої механізованої бригади »Холодний яр» II ступеня та медаллю «Ветеран війни».
У Романа Тарновського залишилися батьки, брат з сім’єю, похресник, племінники, дві бабусі, хрещені батьки, родина та друзі.
Іван Маркевич (29.03.1985 — 03.12.2025) Уродженець селища Брюховичі Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 41 м. Львова.
Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Іван був добрим і неконфліктним, любив готувати, музику та відпочинок на природі. Доброзичливий і працьовитий, він завжди був готовий прийти на допомогу.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському напрямку у складі 34‑ї окремої бригади берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
У Івана Маркевича залишилися брат та родина.
Leopolis.news