10.05.2026
Нагадаємо читачам, що наприкінці січня 2025 року містом поширились чутки, що прокуратура відкрила кримінальне провадження проти Андрія Садового за статтею 111 Кримінального кодексу − державна зрада. Прокуратура не підтвердили і не спростувала зазначену інформацію.
На початку лютого поточного року громадський діяч Андрій Петришин вирішив розмістити на офіційному сайті Львівської міської ради електронну петицію, тема якої стосувалась констатації громадської недовіри та ініціації дострокового припинення повноважень міського голови Львова. Ініціатор петиції Андрій Петришин вирішив оприлюднити зібрані факти й аргументи, чому необхідне дострокове припинення сумнівної діяльності Андрія Садового на посаді міського голови.
Чиновники Ратуші кинулись гуртом на захист міського голови і відмовились розмістити петицію. Вони, грубо порушивши чинне законодавство, зіслались на локальний юридично нікчемний пункт 2.4.1 Положення Львівської міської ради про електронні петиції. Недобросовісні бюрократи поширили недостовірну інформацію, що електронна петиція не може стосуватись звільнення чиновників Ратуші, а також підпорядкованих адміністрації установ та організацій, які перебувають у сфері відповідальності міського голови.
Не знайшовши правди у стінах львівської Ратуші, Андрій Петришин звернувся у Львівський окружний адміністративний суд із позовом до адміністрації Андрія Садового і департаменту «Секретаріат ради».
Суддя Роман Брильовський 28 квітня 2025 року ухвалив таке рішення: вважати протиправною позицію чиновників Ратуші та департаменту «Секретаріат ради». Відповідно, що і рішення депутатської комісії з питань законності, яка приєдналась до чиновників міського голови і «Секретаріату ради», теж стало незаконним. Суддя наголосив: «Зобов’язати Львівську міську раду і департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради зареєструвати та оприлюднити із можливістю збору голосів на електронній платформі Львівської міської ради електронну петицію Петришина Андрія Михайловича із назвою «Петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича».
Категорично не погодившись із правовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду, юридичний департамент адміністрації міського голови подався у Восьмий апеляційний адміністративний суд домагатись рішення, прийнятного для Андрія Садового − не допустити громадського волевиявлення стосовно відставки міського голови.
Натомість колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду постановила: «Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року без змін».
Піймавши подвійного облизня у двох судах, ошелешене оточення міського голови притьмом кинулось зі своїм невмотивованим бажанням у Касаційний адміністративний суд Верховного Суду. Там, у Києві, посадовці Ратуші вірогідно доводили, що адвокат Андрій Петришин незаконно замахнувся на усталену вже роками ратушну-ніпельну юридичну систему, яка працює виключного в один бік: львів’яни мають право обрати міським головою Андрія Садового, проте не мають права його публічно відкликати з посади у разі, якщо встановлена недобросовісність головного чиновника Львова. Проаналізувавши доводи касаційної скарги адміністрації Андрія Садового та додані до скарги роз’яснювальні матеріали, Касаційний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити адміністрації Ратуші у відкритті касаційного провадження із підстав нікчемного правочину (ipso jure). Правочин, нагадаємо, є свідомим волевиявленням особи або групи осіб (у нашому випадку групи посадовців), що спрямований на досягнення певного правового результату.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 10 грудня 2025 року ухвалила: відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адміністрації міського голови Львова на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року (справа №380/4372/25).
Рішення судів трьох інстанцій щодо незаконної відмови розміщувати петицію адвоката Андрія Петришина ставить питання і перед депутатським корпусом Львівської міської ради з приводу реалізації волі Львівської територіальної громади, якщо петиція набере необхідну кількість голосів. Ще одне актуальне питання стосується депутатської комісії з питань законності, яка неправомірно протидіяла ініціативі громадського діяча Андрія Петришина, нівелюючи його конституційне і приватне право, а також обманюючи громадськість про неприпустимість і незаконність публічно вирішувати питання відставки Андрія Садового.
Позиція депутатської комісії з питань законності є кричуще незаконною, якщо взяти до уваги, що в інструкції про електронні петиції (розміщена на сайті ЛМР) нема застереження про заборону провадити збір голосів для відсторонення міського голови із посади. Отож будемо спостерігати: чи депутати переоберуть склад цієї комісії, знайшовши у своєму корпусі добропорядних обранців територіальної громади, чи залишаться добровільно відстороненими у позі австралійського страуса.
Є ще одне застереження. Якщо адміністрація міського голови вимушено навіть і погодиться розмістити петицію, де гарантія, що не відбудеться маніпуляція із голосами. Нема нічого простішого, аніж процедура зовнішнього керування електронними цифрами. Можна встановити спеціальний фільтр, який врахує лише таке число голосів, яке вигідне ратушним чиновникам. Підлеглі Андрія Садового, які гіпотетично можуть взяти участь у фальсифікації голосів петиції, будуть переконаними, що міський голова захистить їх від суворого погляду Феміди (стаття 158-3 ККУ), застосувавши свій потужний посадовий ресурс. Однак, зважаючи на те, що останнім часом Андрій Садовий усе частіше необдумано наступає на граблі правосуддя, таке переконання може бути хибним.
До речі, стаття 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови за процедурою відкликання з посади за народною ініціативою. Закон прямо говорить, що повноваження міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Процедура відкликання міського голови чітко прописана в чинному законодавстві і є зовсім не складною.