Верховний Суд: відсутність рапорту не скасовує право військового на бойові 100 тис. грн

Верховний Суд підтвердив право військовослужбовців на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень навіть у випадках, коли відсутні рапорти, журнали бойових дій або інші документи, які перебувають у розпорядженні військового командування.

Про це пише Судово-юридична газета.

Останніми роками українські суди розглядають дедалі більше спорів щодо виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів №168. Однією з головних причин відмов у нарахуванні бойових стає нестача документального підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях. На практиці документи часто затримуються під час передачі між підрозділами, губляться або ж їх не оформлюють належним чином, а самі військові не мають доступу до значної частини необхідних доказів через їхній службовий чи секретний характер.

У травні 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив важливі рішення у справах №440/17696/23, №620/4254/23 та №380/137/25. У цих постановах суд не лише підтвердив право захисників на належне грошове забезпечення, а й наголосив на обов’язку судів активно з’ясовувати обставини справи та витребувати необхідні докази.

У справі №620/4254/23 сержант Державної прикордонної служби вимагав виплати додаткової винагороди за участь у бойових діях на Чернігівщині й за період лікування після поранення, отриманого під час виконання бойових завдань. Попередні інстанції відмовили йому через відсутність бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів. Верховний Суд вказав, що оформлення документів для виплат є обов’язком відповідних підрозділів, а не військовослужбовця. Помилки або порушення у внутрішньому документообігу не можуть позбавити його законного права на винагороду.

У справі №440/17696/23 військовослужбовець оскаржував відмову у виплаті 100 тис. грн за участь у бойових діях і 30 тис. грн за виконання спеціальних завдань. Військова частина відмовилася надавати суду журнали бойових дій, посилаючись на їхню секретність. Верховний Суд наголосив, що такі документи фізично не можуть перебувати у військовослужбовця, тому саме суд має вживати заходів для їх витребування у розпорядників інформації. Посилання на режим секретності не звільняє державні органи від обов’язку доводити правомірність своїх рішень чи бездіяльності.

Окрім того, Верховний Суд звернув увагу, що відсутність окремих довідок про поранення або лікування не повинна автоматично призводити до відмови у виплатах. Судові інстанції зобов’язані самостійно встановлювати обставини отримання травм та витребувати необхідні документи, а не обмежуватися формальними підставами для відмови.

Ще одна справа – №380/137/25. Молодший сержант вимагав виплати бойових за службу на Сумщині. Попередні суди відмовили через те, що надана довідка була оформлена для отримання статусу учасника бойових дій. Верховний Суд наголосив: вирішальне значення має не назва документа, а його зміст та інформація про фактичне виконання бойових завдань.

У своїх рішеннях Верховний Суд фактично сформував важливий правовий підхід: право військовослужбовця на додаткову винагороду не може залежати від якості ведення службової документації або внутрішніх процедурних помилок державних органів. Якщо держава направляє людину до району бойових дій, саме вона несе відповідальність за належний облік служби та своєчасну виплату належного грошового забезпечення.

Такі рішення стали важливим сигналом для судів нижчих інстанцій: формальний підхід до оцінки доказів у спорах щодо бойових виплат є неприпустимим. Військовослужбовці не повинні втрачати гарантовані законом кошти через недоліки роботи державної системи або недоступність документів, які перебувають під контролем командування.

Leopolis.news