Про її історію розповіли у Групі інформації 2-ї Галицької бригади НГУ.
«В’ячеслав став на захист країни одразу після початку великої війни. Служив стрільцем‑санітаром у 128‑й гірсько‑штурмовій бригаді, рятував побратимів. Його життя обірвалося у вересні 2023 року… Тоді я твердо вирішила: мушу йти служити, щоб віддячити йому за службу», — розповідає Олександра.
Після підготовки та присяги вона підписала контракт з Нацгвардією. Сьогодні служить нарівні з чоловіками, здобувши повагу побратимів і довіру командирів. Олександра називає головними чеснотами характер і самодисципліну і переконана, що стереотипи про «слабку стать» руйнує особистий приклад.
До служби вона професійно займалася вільною боротьбою і тричі ставала чемпіонкою України. У вільний час бере участь у спортивних заходах — від змагань зі стрим‑бойових дисциплін до кросфіту та гирьового спорту. Водночас вона зізнається, що любить і відчуває спорядження: «Автомат в руках — це гармонійна частина мене самої… Моя улюблена зброя — АК з підствольним гранатометом».
Олександра наголошує: головне — не здаватися. Її шлях від дитячої мрії захищати до реальної служби в армії — приклад того, як воля й рішучість допомагають реалізувати цілі навіть у найскладніші часи. Сьогодні вона й далі поєднує службу, спорт і пам’ять про брата як стимул до роботи заради захисту України.
Leopolis.news