Як Андрій Садовий зі спецслужб насміхався

Чергова знахідка начебто шпигунського пристрою у службовому автомобілі Андрія Садового спричинила у львівській громаді більше глузування, аніж співчуття. З’ясуємо, чому дипломований регулювальник радіоапаратури, яким є міський голова, не зумів на камеру навіть назвати радіодеталі знайденого «жучища» та які політичні скандали намагається приховати Ратуша своєю технологією «відволікання уваги».

Львів живе насиченим життям. Як не поліцейська в’їде у ресторан «МакДональдз», то зламають біотуалет на проспекті Свободи, як не біотуалет у медійному тренді, то Садового знову хтось прослуховує. Причому, на думку деяких скептиків і технічних фахівців у соцмережах, знайдений пристрій має вигляд такого «оковирла», що його неможливо назвати професійною роботою спецслужб.

Вірогідно, СБУ вже закрила справу щодо попереднього «жучка», виявленого в кабінеті Ратуші у вересні 2025 року, аж раптом виникла нова знахідка – тепер у службовому авто. Про це Андрій Садовий особисто розповів у соціальній мережі Facebook, що викликало хвилю іронічних коментарів від львів’ян. Адвокат Юрій Романчук, наприклад, порадив міському голові користуватись велосипедом, щоби його не прослуховували.

Послухаймо, як міський голова коментує свою знахідку на відео: «Оце виявили в машині. Що це таке? Важко сказати, але тут видно, що є антена, якась сім-карта, різні пристрої. Напевно, воно має якесь призначення. Можливо, це прослуховуючі пристрої, бо по-іншому важко їх якось назвати».

Диплом є, а знань не видно?

Дивовижно, але випускник колишнього престижного Львівського технікуму радіоелектроніки (куди свого часу поступити було важче, аніж до інституту), де він здобув цілком конкретну спеціальність регулювальника радіоелектронної апаратури, на камеру не зумів ідентифікувати комплектуючі показаної конструкції.

Схоже, міський голова, попри свій технічний профіль, унаочнив на відео цілковиту відстороненість від базових знань радіосправи. Глядачам навіть може здатися, що дипломований фахівець не зовсім орієнтується, що таке плата, а головне – що на ній розміщені транзистор, резистор, мікросхема чи конденсатор. Єдиною знайомою деталлю для Андрія Садового виявилася звичайна сім-карта.

Чимало запитань викликало й походження цієї знахідки: в яких примітивних умовах було створене це одоробло? Показуючи на відеокамеру пристрій, розміщений відразу на чотирьох платах, міський голова однозначно поставив під сумнів професіоналізм тих, хто його змонтував.

У спільноті аналітиків склалося враження, що у своїй публічній заяві Андрій Садовий іронізує над українськими спецслужбами: «Розібрали, подивилися – і оце маємо. Що з тим робити? Я навіть не маю гадки, хто це міг сюди поставити. Але якщо це зроблено офіційно, за рішенням суду, нашими органами, окей, будь ласка, прийдіть, заберіть. Якщо воно «безгосподарне», але, можливо, буде потрібно для якихось розслідувань, правоохоронні органи також можуть на це глянути».

Якби професійні спецслужби встановлювали звукозаписувальну апаратуру в Ратуші чи в автомобілі, навряд чи пересічний огляд міг би її виявити. Нинішні спеціалізовані шпигунські пристрої є мікроскопічними. Сьогодні навіть «жучок» розміром у пів сантиметра у професійному середовищі вже вважається наближеним до громіздкого, тоді як конструкція в авто міського голови схожа на цілком непридатну технологію. Знахідка більше нагадує найвищі досягнення підліткового радіогуртка «Умілі руки», аніж обладнання секретних служб.

Привіт із минулого: закономірності успішності

Демонструючи широкому загалу своє відео, міський голова, як наголосили скептики, мимохідь актуалізував давні матеріали журналістських розслідувань щодо своєї юності. Зокрема, у статті ще 2005 року видання «Вголос» під назвою «Андрій Садовий. Неофіційна біографія» детально описано саме цей пубертатний період життя нинішнього мера.

Тоді журналісти звернули увагу на цікаву закономірність: поки Андрій Садовий навчався у середній школі №2, де вчителювала його мама, він демонстрував зразкові досягнення, був відмінником. Однак після вступу до технікуму радіоелектроніки показники його навчання, згідно з матеріалами журналістського розслідування, суттєво знизилася, перетворивши вчорашнього шкільного лідера на пересічного трієчника із виразним ухилом до статусу двієчника. Нинішня некомпетентність Андрія Садового щодо радіодеталей перед об’єктивом камери лише додала аргументів авторам видання «Вголос».

Серед тогочасних випускників технікуму ще досі переповідають цікаву кулуарну версію, чому нинішній міський голова взагалі зумів завершити навчання з такими оцінками. Тогочасний багаторічний директор технікуму Михайло Бобров випускав курс Андрія Садового у знаковому для себе 1987 році – саме тоді керівник технікуму готувався вийти на заслужений відпочинок.

Будучи міцним господарником, заслуженим педагогом та авторитетною фігурою як у Львівському партійному обкомі, так і в Києві, Михайло Бобров претендував на престижну персональну пенсію республіканського значення, а також очікував на додаткові номенклатурні пільги. На той час республіканська пенсія становила солідні 150 карбованців (для порівняння: пересічні громадяни в радянській Україні отримували в середньому 67-72 карбованці).

Гучні скандали чи відрахування студентів за незадовільне навчання могли кинути тінь на репутацію Михайла Боброва як зразкового партійного діяча та заслуженого педагога напередодні оформлення пенсійних документів. Можливо, саме цей збіг обставин та небажання керівника технікуму ризикувати республіканським забезпеченням і допомогли Андрієві Садовому здобути диплом регулювальника радіоапаратури.

Політичні тригери і «технологія співчуття»

Крім того, у нашій історії чітко простежується ще одна тенденція. Аналітики зазначили: щойно навколо міського голови згущуються інформаційні скандальні «хмари», у медіапросторі дивовижним чином виникає тема з «жучками». Цей або інші подібні приводи мають на меті перемкнути увагу львівської громади й трансформувати її невдоволення у співчуття до очільника міста. Ось і цього разу «автопрослушка» з’явилася на тлі серйозних політичних тригерів.

По-перше, відомий львівський правозахисник та громадський діяч Андрій Петришин публічно звернувся до прокуратури з вимогою прозвітувати про перебіг та стан розслідування кримінальних справ, які стосуються сумнівної діяльності очільника Львова.

По-друге, майже одночасно народний депутат Микола Княжицький оприлюднив власне дослідження, в якому порушив гострі питання щодо можливих кулуарних зв’язків Ратуші. Приводом для розслідування став факт, що під час відкриття реабілітаційного центру «Незламні» поруч із Садовим з’явився промосковський Філарет (Сергій Кучеров) – очільник схизматицької релігійної структури, що перебуває під жорсткою критикою в суспільстві через зв’язки з кремлівськими терористами. На думку опонентів міського голови, саме необхідність нейтралізувати цей репутаційний скандал і могла дати поштовх для появи «приладу» для прослуховування в службовому автомобілі.

Висновок

Черговий «шпигунський» скандал навколо очільника Львова більше схожий на класичний антикризовий маневр, аніж на реальну загрозу його персоні. Поки експерти та львів’яни насміхаються із саморобного пристрою на чотирьох платах, Ратуша намагається змістити фокус суспільної уваги. Тільки час покаже, чи зможе виріб підліткового радіогуртка «Умілі руки» надовго затьмарити наслідки розслідування правоохоронців, якщо їх провадять, запити громадських правозахисників та вкрай незручні питання на рівні Верховної Ради про кулуарні зв’язки адміністрації міського голови.

Ярослав Левків