Як зазначають в АПЛ, сьогодні не на жарт стоїть питання: бути чи не бути громадському автомобільному транспорту у Львові. Кажуть, що спричинено такими факторами:

1. Рік автотранспортні підприємства працюють в умовах «карантинних обмежень», що призвело до втрати доходів щонайменше наполовину порівняно із докарантинним періодом. Жодної фінансової підтримки від влади перевізники не отримали.

2. Обіцяні владою додаткові компенсаційні кошти у 2020 році так і залишились обіцянками.

3. Вартість проїзду, яка мала змінитись ще до виборів восени минулого року, залишається незмінною досі. Станом на зараз реальний тариф без інвестиційної складової – не менше 14-ти гривень. Тобто кожен перевізник втрачає на одній поїздці 7 гривень, які ніхто не компенсовує.

4. Дотація за пільгові перевезення виплачується підприємствам на рівні минулого року, хоча кількість пільговиків з утворенням Львівської МТГ зросла.

На даний час загальна заборгованість автотранспортних підприємств за пальне (включно із АТП-1) перевищує шість мільйонів гривень. Це без урахування боргів за запчастини, колеса, мастильні матеріали і т. п.

«А апаратні ігри в міській раді продовжуються. Системні зміни в підходах до автомобільного громадського транспорту прогнозують не скоріше червня цього року. Всі пропозиції, які надходять від перевізників, не розглядаються. Нібито хочемо якісного транспорту, а елементарних умов для цього не створюємо», – зазначають перевізники.

«Під час минулих хуртовин перевізники довели: можуть боротися не тільки із байдужістю влади, але й із природніми катаклізмами. АТП забезпечили 75%-ний виїзд транспорту для обслуговування львів`ян. А бездіяльність всіх гілок місцевої влади не можна назвати інакше як знущанням над трудовими колективами автотранспортних підприємств», – наголошують заявники.

Leopolis.news