logo
02/12
07/11
22/10
18/10
08/10
01/10
30/09
27/09
19/09
12/09
04/09
03/09
02/09
29/08
2 ...

У Львові триває слухання справи щодо хірурга госпіталю, який оперував нетверезим

20-05-2019

У Львові триває слухання справи щодо хірурга госпіталю, який оперував нетверезим

У січні редакція Leopolis.news писала про широко розголошений інцидент, що трапився у Львівському військовому госпіталі (Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону). Продовжуючи тему, журналіст прийшов у Личаківський суд у відкрите судове засідання, де Юрій Колотій, адвокат підсудного Івана Богдана, вимагав заборонити представникові преси повноцінно виконувати професійну діяльність – провадити відеозйомку всіх учасників судового засідання. Суддя Роман Грицко задоволив клопотання адвоката.

Нагадаємо, 28 грудня 2018 року головний хірург військового шпиталю хиткою ходою матроса, що отримав звільнення на берег, увійшов у приміщення операційної. Нетвердою рукою, у жилах якої ймовірно грайливо переміщались проміле spiritus aethylicus, заслужений медик зробив хірургічний надріз на спині пацієнта, який перебував у стані медикаментозної прострації.

Колеги хірурга – анестезіолог і медсестра – зробили йому зауваження, що в такому стані не можна робити операцію. Проте Іван Богдан не прислухався до ultima ratio підлеглих і вигнав їх із операційної. Анестезіолог і медсестра негайно доповіли керівництву про нештатну ситуацію – на операційному столі лежить пацієнт із надрізом на спині, а хірург (sic!) вигнав їх із операційної.

Керівники почергово прибули в операційну, де хірург Іван Богдан спілкувався з ними грубо і неприйнятно. Один із очевидців інциденту написав у пояснені, яке зачитали у відкритому судовому засіданні:

Коли я зайшов в операційну, то побачив, що Іван Богдан зашиває післяопераційну рану. На моє питання, що трапилось, Іван Богдан відповів, що «все нормально, я закінчив операцію» Я помітив, що мова Івана Богдана є «змазаною», він «ковтав» слова, а його рухи були нечіткими.

У цей час Тарас Кльофа зайшов до операційної. Іван Богдан зняв халат, маску і пішов у протокольну кімнату з метою написання протоколу операції. Я помітив, що хода Івана Богдана хитка, а коли він підійшов ближче до мене, я відчув запах алкоголю з його ротової порожнини.

На питання Тараса Кльофи стосовно причин інциденту Іван Богдан відповідав у грубій формі, застосовуючи нецензурну лексику, робив спроби вигнати усіх присутніх із операційної. Тоді Тарас Кльофа викликав до операційної Василя Зайцева.

Після приходу в операційну Василя Зайцева Іван Богдан і далі продовжував поводити себе неадекватно та в грубий спосіб із лайкою виганяв усіх із операційної. Тоді Зайцев наказав Кльофі та Богдану пройти до його кабінету, де був складений акт про перебування Івана Богдана на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.

Наступного дня Василь Зайцев під час брифінгу для ЗМІ повідомив, що стосовно полковника Івана Богдана розпочато службове розслідування, про результати якого буде повідомлено згодом. У подальшому вирішення службового питання щодо винуватця інциденту буде прийнято на підставі судового рішення. 

У Міністерстві оборони підтвердили, що службове питання стосовно полковника медичної служби Івана Богдана буде вирішено після розгляду в суді протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ухвалення судового рішення. Покарання за зазначеною статтею передбачає накладення штрафу від 215 до 285 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3655 грн до 4845 грн відповідно) або арешт із утриманням на гауптвахті на строк від 7 до 10 діб.

Про учасників інциденту

Василь Зайцев – на момент інциденту виконувач обов’язки начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Тарас Кльофа – полковник Збройних сил України. У 2004 році брав участь у миротворчих операціях під егідою ООН в Іраку. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни 21 серпня 2014 року нагороджений орденом Данила Галицького.

Про учасників судового процесу

Роман Грицко – суддя Личаківського районного суду Львова.

Зиновій Голинець – прокурор Військової прокуратури Західного регіону України, Управління представництва інтересів держави і протидії корупції у воєнній сфері.

Іван Богдан – хірург, голова Асоціації нейрохірургів Львівської області, обвинувачений за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Успішно провів чимало складних операцій військовослужбовцям, пораненим під час АТО та ООС.

Юрій Колотій – адвокат юридичної консультації Залізничного району Львова. Брав участь в роботі окружних виборчих комісій від «Соціал-демократичної партії України (об’єднаної)».

Войовничий адвокат підсудного

У судовому засіданні під час розгляду адміністративного правопорушення військового хірурга Івана Богдана його захисник Юрій Колотій спершу мімікою виявив незадоволення присутністю представника ЗМІ, допитувався, хто замовив прихід журналіста у суд. Далі адвокат вимагав показати посвідчення журналіста, хоча знав, що присутні в залі суду не зобов’язані пред’являти свої документи нікому, окрім головуючого суді.

Тож адвокат Колотій звернувся до судді, щоби той зобов’язав журналіста показати йому журналістське посвідчення. Опинившись у ситуації, коли сторона захисту вимагала вчинити неправомірні рішення, суддя Роман Грицко розгублено мовчав. Аби розрядити ситуацію, журналіст надав адвокатові для ознайомлення посвідчення Національної спілки журналістів України.

Вивчивши інформацію у посвідченні, адвокат Юрій Колотій заявив, що посвідчення не дійсне, тому що в ньому вказані тільки місяць і рік, а повинні бути вказані число, місяць і рік видачі посвідчення. Отже, зробив висновок адвокат, журналіст не може бути присутнім у суді як представник преси. Про те, що журналіст може брати участь у відкритому судовому процесі як громадянин України, захисник підсудного зазначити не вважав за доцільне.

Далі Юрій Колотій заявив клопотання, щоби суддя захистив приватність підсудного і його захисника – заборонив їм знімати на відео. Вдруге опинившись у делікатній ситуації, коли треба було знайти компроміс між законом і забаганками адвоката, суддя Роман Грицко прийняв «соломонове» рішення: дозволив продовжити відеофіксацію судового засідання, але не знімати Івана Богдана і Юрія Колотія.

 При цьому суддя не забезпечив журналістові технічну можливість, наприклад, якийсь спеціальний фільтр, щоби об’єктив відеокамери не фіксував половину учасників судового засідання. Суддя не пояснив доцільності відеозйомки частковості судового процесу – стін приміщення і секретаря суду, тобто навіщо приховувати від громадськості повне відеовідтворення перебігу розгляду судової справи. Не подбав суддя і про те, щоб із метою забезпечення наполегливого домагання приватності вивести Юрія Колотія та Івана Богдана із судового процесу, наприклад, у коридор, і вже звідтіля провадити дослідження у справі через широко прочинені двері. У судовому провадженні «Військова прокуратура Західного регіону України проти офіцера Івана Богдана» суддя Личаківського суду не застосував прецедент відкритості судового процесу за зразком Господарського судуHYPERLINK "https://www.youtube.com/watch?v=-qANBnv1UG8" Києва.

Дивною була ситуація і в тому, що суддя Роман Грицко не помітив, що потураючи клопотанню адвоката й сам допустив у храмі правосуддя порушення статті 171 Кримінального кодексу України.

 

Для ситуацій, коли учасники відкритого судового процесу таки хочуть перебувати у статусі інкогніто, керівництву Личаківському суду необхідно придбати театральні маски або зобов’язати таких учасників самим подбати про свою анонімність. Одягнувши бутафорний реквізит адвокат Юрій Колотій зробить, наприклад, принаймні дві позитивні речі: 

надійно захистить від безпристрасного об’єктиву відеокамери прояви власної фізіогноміки і свого довірителя; 

не створюватиме судді Романові Грицку підстав для спілкування з колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.  

Іще доцільно зазначити, що суддя повинен бути рівнобедренно відсторонений від учасників процесу. Однак 15 травня, під час судового засідання у справі Івана Богдана, у журналіста склалось суб’єктивне враження, що суддя Роман Грицко трішки-трішки, ледь помітно, проте схиляв чаші правосуддя (внутрішнє суддівське налаштування) у бік сторони захисту підсудного. Офіційно підтвердити або спростувати суб’єктивне журналістське враження можуть хіба що офіційні особи, наділені спеціальними повноваженнями. 

Незрозумілі позиції прокуратури і підсудного 

Як уже вище зазначено, головного хірурга Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковника Івана Богдана звинувачують у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП – розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.  

Якщо солдат строкової служби найде можливість назюзюкатись і заблювати плац, то командири вирішують міру покарання правопорушника на гауптвахті, виходячи із вербальної активності такого військовослужбовця та інтенсивності його непристойних жестів у бік воєнначальників.  

У випадку Івана Богдана ситуація значно складніша, а тому й поблажлива позиція військової прокуратури незрозуміла. Окрім вживання алкоголю, видимих порушень вестибулярного апарату, непристойних слів і нешляхетних жестів до керівництва госпіталю, хірург Іван Богдан іще зробив пацієнтові хірургічний надріз і швидко його зашив, коли виник скандал (операцію перенесли на наступний день. – Zaxid.net). Отож відносно м’яка стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення очевидно плавно зміщається у бік більш суворої статті Кримінального кодексу України – вчинення злочину в стані сп’яніння. 

Окрім того, відмова підсудного здати аналіз крові на вміст алкоголю ускладнює завдання адвокатові Колотію довести громадськості через суд, що його довіритель 28 грудня 2018 року був невинним ні душею, ні серцем, а його організм чистим від вмісту спиртного мов дівоча сльоза. Складений акт у присутності медиків, у якому вони засвідчили алкогольне сп’яніння головного хірурга військового шпиталю, а головно той факт, що Іван Богдан наполегливо відряджав керівництво медичного закладу до сибірської матері, безсторонньо підтверджують, що його стан був добряче неадекватним.  

Не піддається логіці позиція й самого правопорушника, який постав перед колективом медичного закладу в іпостасі нерозкаяного євангельського грішника. А можна ж було без зайвого розголосу покаятись у скоєному, відбути на гауптвахті покарання і з очищеною совістю повернутись до праці. І колег перепросити за інцидент, адже із ким не траплялись п’яні оказії. Колектив би зрозумів і пробачив. Хіба у давньому східному трактаті не сказано: «Хто жодного разу чарку не пригубив, нехай першим жбурне кухлем у захмелілого». 

Будемо спостерігати, як із рішенням щодо справедливої міри покарання для військовослужбовця Івана Богдана впорається суддя Роман Грицко у межах своєї професійної компетенції. 

Також будемо сподіватись, що Григорій Жовнір, голова Личаківського суду, як теж і Богдан Павлишин, голова ради адвокатів у Львівській області, на шпальтах «Leopolis.news» роз’яснять територіальній громаді Львова вимогу адвоката і рішення судді стосовно заборони документувати на відео всіх учасників відкритого судового процесу.

А поки Григорій Жовнір і Богдан Павлишин будуть готувати роз’яснення, пропонуємо читачам ознайомитись із коментарем стосовно доступності судових процесів від координатора всеукраїнського проекту «Відкритий суд» Станіслава Батрина, кандидата юридичних наук і співробітника Інституту держави і права ім. Володимира Корецького НАН України. Не менш цікавим є бачення процесів під час судового засідання й адвоката Віктора Іляшовича, члена Ради адвокатів Закарпатської області. Інформаційно-діловий портал «Ужінформ» репрезентує пояснення відомих правників. 

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news

Львів: 3° C
23.72
26.32