Для збереження центральних частин історичних міст України чинне законодавство передбачає, що видача дозволів на реконструкцію чи будівництво у центральній частині міста може відбуватися лише, якщо є затверджений опорно-архітектурний план, а у Львові такого плану немає.

Про це заявив голова Українського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам'яток і визначних місць (ІКОМОС) Микола Гайда під час прес-конференції сьогодні, повідомляє кореспондентка Leopolis.news.

Микола Гайда пояснив, що для збереження центральних частин історичних міст України чинне законодавство передбачає опрацювання двох документів: істрико-архітектурного опорного плану та розроблення режимних зон регулювання діяльності забудови.

«Ці документи є обов’язковими, як складова частина до Генерального плану міста та дії органу місцевого самоврядування. Саме на основі цих документів можуть бути видані містобудівні умови та обмеження для людей, які вчиняють забудову чи ремонт будівель у центрі міст, які внесені в історичну спадщину. Межі історичного ареалу розробляють фахівці, а розглядають пам’яткоохоронні структури місцевого самоврядування. Водночас у Львові такого плану немає», – наголосив Микола Гайда.

Юристка Тетяна Могінська розповіла, що проблема незаконної забудови історико-культурної спадщини Львова виникла через невиконання законодавства органами місцевого самоврядування та іншими державними органами.

«Якби чинне законодавство, яке регулює будівництво на території історико-культурної спадщини, виконувалось, жодної забудови у історичному ареалі Львова не було б. Конвенція з охорони історико-культурної спадщини та настанови до неї кажуть, що «традиційний характер історичного середовища має бути збережений» Тобто він має бути автентичним. Можна провести реставрацію, але тотальні забудови, які відбуваються у Львові, є незаконними», – сказала юристка.

«На мою думку, усі дозволи щодо проведення забудови в історичному ареалі Львова є незаконними. Адже будь-яке будівництво можливе, якщо земельна ділянка під ним має відповідне призначення. Не на всіх землях можна будувати. У 1998 році Львів був внесений у історичну спадщину ЮНЕСКО, а це передбачає, що тут має застосовуватися міжнародне законодавство. Крім того, Львів є внесений до Списку історичних населених місць України, тут визначено історичний ареал. Львівська міська рада у 2005 році затвердила межі історичного ареалу міста та зону регулювання забудови Львова. Відповідно до закону землі, на яких розміщені пам’ятки, історичні ансамблі, заповідники, є землями історико-культурного призначення і ці дані мають бути внесені до Держгеокадастру», – додала вона.

Тетяна Могінська наголосила, що зараз землі історико-культурного призначення у Держгеокадастрі абсолютно безпідставно вказані землями громадської житлової забудови.

«Таке призначення вважаю абсолютно безпідставним, оскільки ні інвентаризація цих земель, ні будь-яка землевпорядна документація щодо цих земель не виготовлялась. Однак, якщо це було б зроблено, жодних проблем чи питань, які існують із незаконними забудовами у Львові, не існувало б», – зазначила Тетяна Могінська.

За її словами, зважаючи на досвід судових засідань, у більшості випадків суд є на стороні захисту історико-культурної спадщини.

Леся БУРБАН, Leopolis.news