Халява є колискою української влади | Блог Олега Филика

Перемога розуму – це перемога розумних, адже дурні вірять у те, що чують, а мудрі в те, що бачать.Тому дурнів видно, а мудрих не чутно. 

Не варто обманювати і обманюватись. Люди майже все розуміють одразу, але не завжди хочуть вірити в те, що зрозуміли. Це такий захисний механізм психіки середньостатистичної особи, не наділеної видатними розумовими і вольовими якостями, яка складає абсолютну більшість у всі часи у всіх народів. Вдавати, що не розумієш, що насправді відбувається, видається і чується. Це ми вміємо. Цього від українця не забереш.

Насправді вдавання – це ніщо інше, як бути поганою копією чогось чи когось. Так у нашій державі народилася політична культура безлідерних лідерів. Лідерів не держави, а халяви.

Халява – це щось таке, що влаштовує всіх і завжди. Щось таке, що можна покласти в кишеню. Щось таке, що можна відчути на собі нехай не надовго, але одразу.

Халява фактично є і залишається колискою української влади з початку 90-х і до сьогодні. І всі ці неповносправні прокурори, чиновники-мільйонери і є законодавцями халяви. Держава для них і є халявою.

Не можна побудувати дерево: можна тільки посадити і доглядати його. Так само не збудуєш держави з 2 млн чиновників, на яких щороку витрачають загалом 900 млрд грн, а це – 1/3 всього бюджету України.

Так от – кожен українець має розуміти, що насправді не завжди ворог робить із нас затуркану та безправну меншину у власній країні, це роблять ті самі 2 млн, яких ми гордо іменуємо – «вони працюють на державу». Їхні мізки не можуть наповнити їх шлунок. Тому ми  для них лише «кормова база». Люди інвестиції і люди рахунки.

Як казав німецький драматург і засновник «епічного театру» Бертольт Брехт, якщо влада не задоволена своїм народом – вона має розпустити його і обрати собі новий.

На фоні загального зубожіння –  мільйони покинули країну, сотні тисяч загинули і продовжують гинути.

Чим це не добір «потрібного» народу?