Немає такого викладача, який навчить усьому | Блог Олега Филика

Але є такі, які зможуть навчити вчитися.

Це і є найкращий вчитель.

У таких вчився колись я… Вчитися і не мовчати …..

Бо коли люди, яким є що сказати мовчать, то ця тиша дуже разить вухо…

Несказане душить…

Бо якщо розум і знання не дають вам сили, то в чому тоді їх перевага?

У тому, аби мати і мовчати?

Як щось вирішується про нас але без нас, то такі демократичні стандарти нещадно смердять.

Будь першим, коли потрібно слухати, і будь останнім, коли потрібно говорити.

Зараз це зветься – не на часі. «Не на часі» значить – будь завжди останнім.

Люди, які з усім згідні – найгірші громадяни.

Фактично – це ті, які мають залишитися в країні, мають жити і працювати мовчки, бо вміють це робити.

Їх ніколи не заклеймують браком патріотизму чи хибною життєвою позицією – бо вони з усім згідні.

О, є такі часи, коли мовчати не можна!

І той, хто у такі часи мовчав, втрачає довіру, авторитет і репутацію. Ну і, звичайно ж, підписників.

Бо, як відомо, найбільше зло у світі коїться через мовчання байдужих людей.

Так політики – брехуни, і не лише в Україні, але політика є і буде істинною – це політика смерті.

Думаючих завжди гнали і нищили.

Гори сьогоднішньої брехні, домислів, сумлінних помилок, плодів політичної малограмотності займуть уми майбутніх науковців і, безсумнівно, з’явиться безліч дотепних і глибокодумних концепцій щодо того, що з нами відбулося у час війни.

Мовчати під час війни не можливо.

Бо це екзистенціальна війна, тобто – наш єдино можливий на зараз спосіб існування.

А от що не дає говорити то це брехня. Брехня політиків, ЗМІ, «експертів»

Причому, ця брехня буквально тут же спростовується, потім спростовуються ці спростування і так далі.

А в цей час навалюється тони нової брехні…

Безкінечні копирсання в цьому лайні, у спробі розібратися куди ж сховали правду, і чи була вона взагалі, власне, і втомлюють.

Виникає спокуса не читати, не дивитись і не слухати це все.

Але, саме тут і поставлена пастка, бо саме цього вони від нас і хочуть.

І насамкінець, пам’ятаймо – нас судитимуть по тому, як ми не мовчали!