Неможливо посипати голову попелом, якщо вона схована в пісок | Блог Олега Филика

Давайте спробуємо.

Правильного життя не існує , як не існує правильної смерті, і правильної любові немає, і правильної ненависті також немає. Життя ніколи не питає думки людини, але за бездумність платити змушує завжди. Це лише проміжок часу між ще не мертвий і вже не живий. У цьому короткому проміжку стати людиною не всім судилося.

Мільйони просто залишають цей світ у такій формі як прийшли – формі організму. Вищим силам не завжди до снаги морочитись із силами ницими. Бог обіцяє рай на небі, а диявол — на землі. І коли ти обираєш друге – маєш пам’ятати, що неможливо посипати голову попелом, якщо вона схована в пісок.

Мені не потрібні докази існування Бога – мені потрібні докази існування людини. Людини, покликання якої – шукати правду, а не привласнювати її. Адже звичка робити правду своєю дуже швидко стає звичаєм. Тоді настають часи – та й, напевно, вже настали – коли людям дозволять робити все що завгодно, не дозволяють лише називати речі своїми іменами. Бо лише правильне називання визначає дійсність. І лише дійсність ніколи не бреше.

Все просто. Є режисери – є білетери. Чим краща постановка – тим дорожчі квитки. Кінець людини – це знання, але є одна річ, яку вона не може знати. Вона не може знати чи врятує її це знання, чи вб’є. І тут варіанта лише два – або ти вмираєш в ілюзіях, або ілюзії вмирають у тобі. Так чи інакше – вмерти доведеться: або проживши людиною, або просто пробувши істотою, яка залишить по собі лише другу дату під власним іменем. Така ціна вибору земного раю.

Часи, в які ми живемо, вкотре довели – світ влаштований так, що ми не в змозі обирати, де і коли. Ми можемо обирати тільки ЯК жити!