Президент усунувся. Бо ж він хороший, не має права бруднитись об непопулярні рішення. Звідси протиставлення військового і політичного керівництва країни, звідси перенесення відповідальності один на одного. Замість пошуку найпотрібніших для країни рішень. Звідси ще більше недовіри до влади і до мобілізації.

Парламент місяцями систематично ламали.

Де затверджується порядок денний засідань і приймаються ключові рішення?

Підказка: не в Раді.

Де контроль за урядом і кому підзвітні міністри?

Підказка: не в Раді.

З депутатів зробили кнопки. Забрали можливість впливати через дискусію і аргументи. Вирвали з мʼясом систему стримувань і противаг.

Звідси печерний популізм більшості моїх колег, які дуже легко виправдовують свої пусті гасла. Бо якщо президент усунувся, а парламент поламали, “То хто ж може забрати в мене право боротись за лайки і політичні бали?...”

А що законопроєкт?

Усі 100% депутатських поправок відхилили. Усі мої 65 також, хоч і врахували точково окремі пропозиції при підготовці комітетських поправок.

Пропозиції від місцевого самоврядування проігнорували, заклавши в текст рішення, які гарантовано не будуть працювати.

Який буде фінальний текст - досі незрозуміло. Все вирішиться в останніх декількох десятках голосувань.

В першому читанні я підтримав законопроект з очікуванням, що до другого читання профільний комітет зможе покращити його якість. Але цього не сталося.

Забрали ключову норму для моїх побратимів. Тих, які у перші дні пішли на фронт добровольцями. Норму, яка хоч трохи вносила визначеність і терміни для права демобілізуватись. І ця несправедливість на фоні самоусунення президента + імпотенції Ради стає ще сильнішою.

Несправедливість, що ворога зупиняють декілька сотень тисяч цивільних, яким важлива ця країна, і які вимушено стали військовими. Поки інші сплять.

Я вірю нашому війську. І дуже хочу вірити, що президент нарешті проявить лідерство, вижене з своєї команди чортів, які ламають парламент і переконують його усуватись від непопулярних рішень.

Я дуже хочу вірити в президента, який свідчитиме, служитиме і спілкуватиметься, як кажуть в нас в Українському католицькому університеті. Але поки з цим дуже складно».

Leopolis.news