У часи минулі, щоб впливати на свідомість народного загалу, потрібен був не тільки якісний дидактичний матеріал, а й контроль над популярними медіа і політикою освітніх закладів.

Нині без цього можна обійтися. Зараз це легко досягається одним словом – війна. І проблема не в рестрикціях як таких (у війні вони неминучі) - проблема в конвульсивному й безсистемному їх впровадженні, що не дисциплінує, а хаотизує суспільство.

Ніколи люди не надавали стільки ваги словам і ніколи вони не важили менше. Все менше і менше правди стає в розмовах і все більше її ховається в мовчанні. Насправді все всім вже зрозуміло. Та от біда - мовчати ж потрібно зараз вміти правильно.

І якщо ти маєш мовчати, аби не мати проблем із законом і не сісти до в’язниці, це означає лиш одне - ти вже є проблемою і ти вже живеш у в’язниці.

Для декого і гаряча точка може стати теплим місцем. Питання лише в тому - наскільки довго?

Ви не повірите, але такий стан може і, швидше за все, буде тривати роками, бо розбудити в людині звіра сьогодні набагато легше, ніж розбудити в ній людину.

І ніщо зараз не прогресує такими швидкими темпами як деградація. Всього. Абсолютно всього, окрім самих деградантів.

Лайкодари і фейкомети цвітуть і пахнуть.

Маргінальні забави політичного пустоцвіту уже перетворюються на потужну кампанію руйнування країни.

Це дуже зловісний симптом, яким не можна нехтувати. Бо не всяк, хто видерся на Олімп, здатен зійти на Голгофу.

Тож коли в українця забирають права людини, аби захистити свою державу, це ще можна зрозуміти, але коли українця позбавляють права на державу тому, що не вважають за людину, - це вже щось інше.

Компроміси зі свободою завжди закінчуються погано, бо право це – найсвятіше, що є у Бога на землі.