07-05-2024 19:48
1160
«Своя зброя». Ексклюзивне інтерв'ю із гендиретором АТ «Українська оборонна промисловість» Германом Сметаніним /Радіо Свобода/
Міжнародні партнери України, які з перших днів масштабного російського вторгнення допомагали Україні вистояти, прийшли до усвідомлення необхідності системного планування забезпечення стійкості українських Сил оборони – і зараз, коли через тривалу паузу у постачанні критично важливих снарядів і озброєння склалася важка ситуація на фронті, – і у майбутньому, коли війна звершиться, але потреба зміцнювати безпеку усього європейськго континенту залишиться.
Про довгострокові оборонні плани говорили на Форумі оборонної промисловості «ЄС-Україна», який пройшов 6-го травня Брюссель. У Форумі взяли участь 140-к компаній із 25-ти країн світу, і українські серед них.
Як задовольняти оборонні потреби України в довгостроковій перспективі? Який досвід українського оборонпрому може стати в нагоді європейським партнерам і чи реально наздогнати Росію, чия економіка адаптувалася до військових реалій?
Про це Радіо Свобода поговорило з Германом Сметаніним, гендиректором акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість».
– Пане Германе, оскільки ми зустрічаємося на полях Форуму оборонних індустрій України та Євросоюзу, то й розпочнімо з теми відповідної. Як просувається налагодження співпраці із партнерами і які сильні й слабкі місця у цьому напрямі?
– Одним з основних напрямків, на якому потрібно сьогодні працювати, – це співпраця з виробниками країн-партнерів – членів НАТО та Європейського Союзу. На сьогодні одним із завдань є трансфер технологій до вітчизняних підприємств саме тих виробів, які на сьогодні виробляються в Європейському Союзі за стандартами НАТО.
– Чи достатньо швидко, на вашу думку, партнери «розганяють» свій оборонпром з огляду на наявні в них потужності й на масштаби російської загрози?
– На сьогодні Європейський Союз та члени НАТО розгортають свої виробничі потужності максимально швидко, наскільки це можливо. Ми будемо сподіватися, що ми будемо також залучені в цей процес, бо ми маємо досвід нарощення обсягів виробництва у максимально короткі строки.
Однак жодна країна Європейського Союзу не може стільки виробити боєприпасів, амуніції та озброєння, військової техніки, скільки на сьогодні виробляє Російська Федерація.
Тому тільки спільними зусиллями України, країн-членів НАТО та країн-членів Євросоюзу можливо досягти достатнього рівня виробництва боєприпасів для того, щоб стримувати агресію Російської Федерації.
– Українська оборонна промисловість нарощує співпрацю з такими іноземними гігантами, як, наприклад, німецький «Rheinmetall», який має намір будувати свої заводи в Україні. Також це бельгійські, чеські, литовські компанії. В чому для них привабливість такої співпраці? Яких практичних результатів для України очікуєте?
– Україна має досвід у швидкому нарощенні виробництва, збройної військової техніки. Цей досвід дуже потрібен країнам Європейського Союзу, виробникам цих країн-партнерів.
Ми маємо досвід застосування виробів виробництва європейських країн, боєприпасів, амуніції, озброєння, військової техніки.
І саме продукція, яка вироблена в Україні, на сьогодні має сертифікат якості, завдяки чому буде користуватися попитом після завершення війни. Вона буде дошліфована в рамках застосування на полі бою.
– Чи стає на заваді транснаціональної співпраці репутація колишнього «Оборонпрому», в історії якого чимало корупційних кейсів?
– Коли ми розпочинаємо співпрацю з новим партнером, розташованим на території Європейського Союзу або Сполучених Штатів Америки, ми проходимо «due diligence» (перевірка корупційних ризиків – ред.) і нас перевіряють на відповідність, безпеку, антикорупційні ризики. І на сьогодні жодних зауважень до Укроборонпрому і підприємств, які у нас в підпорядкуванні, немає.
– Очільник уже згаданого мною німецького «Rheinmetall» цьогоріч заявляв, що в України є потреба близько двох мільйонів снарядів на рік. Чи бачите, відповідно, потенціал для задоволення цієї потреби колективними зусиллями? Як і чиїми, відповідно?
– Думаю, що потреба значно більше, ніж два мільйони артилерійських снарядів на рік, бо Російська Федерація щомісяця також нарощує виробництво даної номенклатури.
Партнери Російської Федерації нарощують виробництво озброєнь і військової техніки. І нам треба виробляти значно більше, ніж на сьогодні виробляє Російська Федерація для того, щоб і поповнювати склади, і використовувати амуніцію на полі бою.
– Якою може бути «українська» частка цих зусиль?
– Українська оборонна промисловість буде робити той внесок, який на сьогодні буде забезпечувати надання збройної агресії, відсічі Російській Федерації.
Сподіваємося, що партнери з країн НАТО і їхні виробники будуть разом з нами нарощувати обсяги виробництва, і ми зможемо забезпечити той рівень забезпеченості боєприпасами Збройних сил України, які дозволять відновити кордони України станом на 1991 рік.
– Що зараз спільно із партнерами можете протиставити цифрам противника? Ви вже це згадували, і я зауважу, що, за даними, зокрема CNN, Росія виробляє утричі більше артилерійських боєприпасів, аніж Сполучені Штати, Європа і Україна разом.
– Російська Федерація довго готувалася до цієї війни. Вона поповнювали як свої склади, арсенали, так і нарощувала обсяги виробництва боєприпасів, іншого озброєння, військової техніки.
Є довготривалі контракти на виробництво даної продукції на довготривалий термін. Вони мають контракти на постачання з інших країн амуніції, боєприпасів.
На сьогодні Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» за минулий рік вдвічі збільшило обсяги виробництва озброєнь, військової техніки, яка виробляється. За результатами першого кварталу цього року ми показали п'ятдесят відсотків зросту ще порівняно з першим кварталом минулого року. Тому ми працюємо в межах підписаних договорів з Міністерством оборони і намагаємося пошвидше відвантажувати ту продукцію, яка за контрактом.
– А чи реально взагалі надолужити ті обсяги виробництва, які має Росія спільно з партнерами?
– На сьогодні однією з найголовніших проблем є фінансування виробництва. Оскільки бюджет Російської Федерації, видатки на закупівлю озброєння значно переважають ті видатки, які може собі дозволити Україна. І, зокрема, одним із завдань поїздки на цей форум є пошук потенційних інвесторів у виробництво (як розвиток виробництва, так і контрактацію тої продукції, яка ми сьогодні виробляємо), щоб наші виробники були завантажені на сто відсотків і на довгий термін.
– Чи вдалося вам досягти цієї мети на форумі? Пошук інвесторів – чи знайшли?
– Форум тільки починається (інтерв'ю записане 06.05.2024 – ред.). Ще попереду багато перемовин. Сподіваюсь, що ми досягнемо того результату, на який сподіваємося.
– Які зараз пріоритети в українського збройного виробництва?
– На сьогодні наш пріоритет – задоволення потреб сил безпеки і оборони України відповідно до їхніх пріоритетів.
– Ви згадали вже системи протиповітряної оборони. Як просувається створення гібридних систем ППО? Маю на увазі вдосконалення застарілих радянських зразків західними боєприпасами, про що Україна, відповідно, домовлялася зі Сполученими Штатами.
– На сьогодні розробка сучасних систем ППО, ракет, пускових установок – це дуже дороговартісний і довготривалий проєкт. Над ними вже працює дуже велика кількість вітчизняних фахівців. Разом з тим, швидким рішенням є поєднання українських систем із західними системами ППО елементами радарів, пускових установок та ракет. Це найбільш пріоритетними на сьогодні напрямки, які дозволяють вже на сьогодні давати перші результати та збивати Шахеди, крилаті ракети, що літають на території України.
– Коли побачимо масове використання українських безпілотників, здатних вражати цілі на відстані за тисячу кілометрів і обходити російські засоби РЕБ відповідно? І коли побачимо масове використання далекобійних «Нептунів»?
– Конкретизувати, якими засобами озброєння, військової техніки на сьогодні уражається територія Російської Федерації, – не в моїй компетенції. Їх застосовує Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Національна гвардія України.
Думаю, ви щодня бачите ті результати застосування безпілотних літальних апаратів, ракет – як отриманих у межах міжнародної допомоги, так і виготовлених безпосередньо в Україні. Ви щодня бачите результати застосування.
– Якими розробками можете відповісти на дрони противника, які дістаються вглиб фронту і таким чином вистежують цінну техніку, використовуючи більш стійкі до дії РЕБ засоби?
– Україна на сьогодні має дуже гарний потенціал щодо засобів радіолокаційної боротьби. Разом з тим, їх кількість не дозволяє ефективно здійснювати придушення в тому рахунку FPV-дронів, оскільки лінія зіткнення в нас дуже велика, і потрібна значна кількість засобів радіолокаційної боротьби.
Але ті засоби, які є сьогодні на озброєнні Збройних сил України, ефективно подавлюють FPV-дрони. Разом з цим, те, що ми ставили собі за завдання на цей форум, – пошук інвесторів, пошук інвестицій саме на закупівлю цих засобів озброєння, військової техніки у наших виробників в Україні та постачання їх до Збройних Сил України для того, щоб можна було ефективно давити FPV-дрони.
– А як взаємодієте з українськими військовими на передовій задля вдосконалення розробок і їх відповідності сучасним військовим реаліям?
– На сьогодні всі засоби озброєння, військової техніки, які експлуатуються в Збройних Силах України, Національній гвардії, інших військових формуваннях, наші спеціалісти відслідковують в межах наявних гарантійних зобов'язань після постачання техніки. Разом з цим ми щодня вдосконалюємо нашу продукцію, наше озброєння, отримуємо фідбек від бійців безпосередньо, які застосовують їх, коли озброєння приїжджає на технічне обслуговування, на відповідні ремонтні бази або безпосередньо під час обслуговування техніки у військах.
– З якими викликами у виробництві ви стикаєтеся? Окрім найбільш очевидного – нарощувати потужності доводиться під час війни.
– На сьогодні одним з пріоритетів є укладання довготривалих контрактів, що забезпечують нам укладання договорів з суміжнимиками, бо велика доля приватних виробників, з якими співпрацюємо. Частина комплектуючих закуповується за кордоном, зокрема в партнерів з Європейського Союзу. І наявність довготривалих договорів дозволяє здійснювати планування та вчасне виготовлення тієї продукції в тій кількості, яке потрібно Збройним Силам України.
– З якими труднощами стикаєтеся?
– В першу чергу, це наявність довготривалих контрактів на постачання озброєння, військової техніки на цей рік, на наступний рік, через рік. Кожен виробник хоче мати замовлення і розуміння того, яку кількість продукції потрібно буде виготовляти через місяць, через два, через рік. Це допомагає збільшувати обсяги виробництва цієї продукції. Отримуємо розуміння того, скільки потрібно буде продукції наступного року. І ми вже сьогодні можемо укладати ті договори з нашими підрядниками, які дозволять нам здійснити випуск необхідної кількості продукції наступного року.
– Чи є дефіцит робочих рук на підприємствах? Чи комлектуючих?
– На сьогодні складнощів з підбором кадрів немає. Ми щомісяця збільшуємо обсяги виробництва продукції і щодня приймаємо нових працівників на наші підприємства. На сьогодні в нас працює вже більше 54-ї тисяч працівників, і ми щодня оголошуємо нові вакансії, щодня шукаємо нових людей. Тих людей, які хочуть приєднатися до виробників озброєння та забезпечення Збройних Сил України найкращим озброєнням у світі, – будемо раді бачити в нас на підприємствах.
– В яких типах озброєння можете повністю забезпечити потреби фронту?
– Потреби фронту на сьогодні значні. Жодна країна світу не може забезпечити всі потреби фронту, які на сьогодні мають наші сили оборони. Російська Федерація має значно більший бюджет порівняно з тим бюджетом, що є в розпорядженні України, і ми виробляємо продукцію в межах тих наявних ресурсів, які є у нашої країни для закупівлі. Разом з цим активно шукаємо донорів – хто може інвестувати у наше виробництво, здійснити замовлення на виробництво тої номенклатури, яка потрібна Збройним Силам України.
– Яка наразі ситуація із виробництвом боєприпасів, зокрема?
– На сьогодні, як і наші підприємства, підпорядковані акціонерному товариству «Українська оборонна промисловість», так і приватні підприємства, так і підприємства на території країн-партнерів, членів НАТО та ЄС – усі щомісяця нарощують обсяги виробництва боєприпасів, але на сьогодні повністю задовольнити потребу, яка є в Збройних Сил України, в зв'язку з тим, що Російська Федерація має дуже велику кількість складських запасів, – дуже складно. Але всі над цим працюють, і я буду сподіватись, що найближчим часом цю проблему вдасться вирішити.
– Чи реально взагалі у довгостроковій перспективі забезпечити повністю всі потреби фронту?
– Найголовніше для нас – виготовляти озброєння військової техніки більше, ніж має в своєму розпорядженні Російська Федерація.
Тут потрібне об'єднання всіх країн-членів НАТО, активізація оборонно-промислового комплексу Європейського Союзу і спільними зусиллями, разом з українськими виробниками – думаю, що в найближчій перспективі ми зможемо виробляти озброєнь, військової техніки в необхідній кількості, яка потрібна Збройним силам України.
– Українське військове керівництво заявляло, що для прориву потрібні інновації. Хотілося б у вас уточнити, чи може і чи зможе Україна перемогти у війні технологій з огляду на те, що і Росія, як ви уже неодноразово зауважили, не стоїть на місці?
– Ви щодня бачите, як українські засоби вражають вглиб Російської Федерації, попри те, що вона має на своєму озброєнні, на її погляд, сучасні системи протиповітряної оборони.
Щодня наші інженери працюють над тим, щоб наша продукція була якомога з кращими технічними характеристиками, і могла переважати – переходити і протиповітряну оборону, і засоби радіолокаційної боротьби. Наші інженери молодці.
– Переломити хід війни на користь України за допомогою її власного виробництва озброєння – мета досяжна?
– Для того, щоб переломити хід війни і звільнити ту територію, яка була захоплена Російською Федерацією, вийти на кордони 1991-го року можливо тільки об'єднаними зусиллями оборонно-промислового комплексу як України, так і наших країн-партнерів.
– Які результати практичні приніс цей форум, про які ви уже можете сказати?
– Ми з усіма підписуємо N&D (non-disclosure agreement – угода про нерозголошення конфіденційної інформації – ред.). Усі бояться за свої інвестиції. Тому поки, якщо можна, без коментарів.
