У Львові ухвалили Кодекс українського мисливця

Автори ініціативи кажуть: документ є нарівні з європейськими зразками. Професор кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України, доктор сільськогосподарських наук Павло Хоєцький також доклав зусиль до створення кодексу мисливця. 

«У європейських країнах, у який дуже добре поставлене ведення мисливського господарства, давно є такі кодекси. Там століттями культура полювання підтримується на певному рівні, і навіть ми деякі речі від них переймаємо. У тому плані нам теж потрібно працювати, щоб у нас культура полювання також була на високому рівні», – пояснив Leopolis.news професор.

Павло Хоєцький

Відтак рішення про ухвалення Кодексу матиме вагоме значення для мисливства, перед яким в Україні нині постає чимало викликів. Голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок (УТМР) Михайло Лущак почав обговорення з невтішної констатації – мисливської галузі «практично сьогодні немає», але додає: «Сьогоднішній захід – це дійсно початок відродження культури мисливства і взагалі мисливської галузі».

Зрештою Кодекс передбачає створення єдиного всеукраїнського об’єднання ловців. Президент Всеукраїнської асоціації мисливців і користувачів мисливських угідь Віктор Червоний, який був модератором дискусій, вважає, що якщо така організація перебере на себе деякі функції щодо дисциплінарних покарань, це розвантажить державу від «зайвої роботи». Неспроста Кодекс містить пункти про відповідальність за певні проступки з боку ловців.

«Кому сьогодні держава може передати ці повноваження, коли є чотири-п’ять мисливських організацій? Тому ми стоїмо на тому, що ми маємо об’єднатися», – відзначив Віктор Червоний.

Кодекс мисливця так само закріплює обов’язок ставати на захист держави або принаймні надавати Збройним Силам інформацію про місцевість, допомагати своїми вміннями військовим. Серед мисливців у лавах ЗСУ, за словами учасників наради, понад 100 тисяч. За цією цифрою криються цілі історії подвигів ловців. Власне, на заході виступила Яна Кульгейко, донька мисливця Анатолія Кульгейка, який у березні 2022 року врятував ціле селище Ріпки на Чернігівщині від російських загарбників.

«З першого дня повномасштабного вторгнення він розпочав свою громадську діяльність. Перебуваючи в окупації, займався збором інформації. Вони (Анатолій Кульгейко з товаришами – Авт.) виготовляли і застосовували засоби стримування та знищення ворожої техніки. Під час проведення розвідки їх неодноразово перевіряли російські військові, забороняли користуватися дорогами поза межами доріг загального користування. Проте це його не зупиняло», – ділиться спогадами Яна Кульгейко.

Яна Кульгейко

11 березня 2022 року росіяни вдерлись з «обшуками» до будівлі Ріпкинської районної організації УТМР, яку очолював чоловік. Окупанти хотіли знайти списки місцевих мисливців з цілого району, а їх, за словами Яни Кульгейко, було 260. Її батько завчасно подбав про те, щоб перемістити всю інформацію в безпечне місце, тож там рашисти нічого знайти не змогли. Однак, намагаючись знайти всі дані про ловців з Чернігівщини, російські військові намагались вдертись прямо в домівку Анатолія Кульгейка. Захищаючи свою родину, мисливець підірвав гранатою себе разом із двома загарбниками, які шукали списки. Унаслідок цього героїчного вчинку Анатолій Кульгейко загинув, але після подвигу мисливця росіян у Ріпках більше не було.

Зараз триває робота над тим, аби присвоїти йому звання Героя України, повідомила про це в доповіді донька ловця. І це не єдиний приклад мисливців, які віддали своє життя на захист України. Яна Кульгейко згадала і про Костянтина Клочка, який займався собаківництвом та полюванням і, зупиняючи колону окупантів, загинув на початку повномасштабного вторгнення, а також про Романа Верещака, який, використовуючи свій досвід і знання мисливця, відстежував пересування ворожої техніки. 

У цьому сенсі журналіст-мисливець Юрій Руденко розповів Leopolis.news – уважає важливим ловецтво для військової потуги держави. «Ви знаєте, що керівництво Польського союзу мисливців входить до керівного складу міністерства оборони Польщі? Чому? Навіть кожен низовий колектив мисливців – це вже готовий диверсійний загін, який чудово знає свої угіддя, бо він тут сто років полює. Ну це професіонали найвищого ґатунку, їх готувати не треба, бо вони вже є». Разом із тим, журналіст із прикрістю констатує, що в Україні, на відміну від західних сусідів, це все знищено.

Відтак недаремно Яна Кульгейко закликала закарбувати пам’ять про полеглих мисливців. На семінарі-нараді вона презентувала проєкт пам’ятника ловців, які загинули, обороняючи нашу державу. Як пояснювала Яна Кульгейко, це повинен бути символ того, що попри різність мисливців, усі вони – єдині в одному хобі.

Окрім цього, у Кодексі принагідно пропонується ввести День пам’яті мисливців-захисників України, що припадав би на першу неділю березня, а також День мисливця, що припадав би на першу суботу червня. Що цікаво, захід якраз був проведений у таку дату. Свій вибір учасники наради визнали підхожим передовсім тому що він припадає на теплу пору року, а жоден піст не припадав би на нове свято. Власне, на релігійних цінностях акцентують автори Кодексу, про які йдеться навіть в окремій статті. Недаремно перед семінаром владика Михаїл Колтун, який, до того ж, є капеланом військових та мисливців, провів урочисте богослужіння, а також благословив учасників гуртка при Лісотехнічному університеті «Основи мисливствознавства» – саме з цього починали засідати.

Михаїл Колтун благословляє дітей

Кодекс також визначив обряди, які історично виконували ловці. Прагнення відновити забуті традиції пронизують сучасний документ. Між дискусіями новостворений музичний колектив мисливських сурмачів представив усім, хто зібрався, сигнали, що їх здавна використовували для інформування одне одного під час полювань. Серед них музиканти виконали сигнал для збору мисливців, кінця ловів і попередження про звірів.

виступ музикантів

Документ також закріплює етику мисливців, суть якої полягає в повазі до довкілля. Стаття 14 третьої частини твердить те, що той, хто полює, не повинен переслідувати суто власну вигоду й заставати тварин зненацька – тоді, коли ті не мають змоги втекти від пострілу. Капелан мисливців у Перемишлянському районі Львівщини отець Віталій Гулич розповів нам – колись вважав ловців із браконьєрами одним і тим ж, проте коли познайомився з їхньою культурою, кардинально змінив свою думку: «Браконьєрство у собі має один найбільший гріх – це надуживання, тобто захланність, марнотратство… …Вони не мають жодної культури поведінки в природі, поводять себе ледь не як москалі». Отець додає – мисливці виступають радше як захисники громад від тварин, які можуть завдати шкоду людині і її господарству.

Вочевидь Віталій Гулич натякав на проблему сказу. Власне, вона ставила питання руба під час наради мисливців і фактично виступила вагомим аргументом на користь полювань. Один зі спікерів, національний консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Олександр Ревнівцев стверджує, що Україна нині – єдина у світі, де випадки сказу рахують не по дикій фауні, а по домашніх улюбленцях. Фахівець у своєму виступі прикріплює свої слова статистикою: у 2023 році офіційно підтверджені випадки хвороби сягають 799, коли до квітня 2024 року зафіксували більше половини від попередньої цифри – 460.

«Скільки військових гине на сьогоднішній день від сказу, ми дізнаємося після війни, бо ця інформація закрита, засекречена. І коли ми бачимо оці фотографії хлопців наших із передової з котами і собаками, ми маємо розуміти, що вони нещеплені від сказу. І що ці люди мають високий шанс загинути – не від кулі, виконуючи свій громадянський обов’язок, а від того, що його собаку покусав лис, борсук чи єнот», – емоційно наголосив Олександр Ревнівцев.

Олександр Ревнівцев

Учасники наради сходяться в одному – вакцинація і відстріл є ефективними методами боротьби з поширенням сказу, а оскільки й те, й інше є компетенцією ловців і єгерів, то й мисливську царину в Україні потрібно розвивати та захищати.

Михайло Лущак у своєму виступі зазначав на прикладі вовків – якщо ми «не регулюватимемо їхню популяцію», то вони стануть господарями замість людей. У тому, як діяти, голова Івано-Франківської УТМР закликав рівнятися на європейських колег, яким вдається здійснювати відстріл ефективніше. «Були випадки, коли на Черемоші вовки за один день загнали і зарізали 22 голови овець. Є дуже багато випадків, коли вовки наносять шкоду домашнім господарствам, забирають собак. Хочемо ми того чи ні, ми повинні регулювати ту надмірну чисельність хижаків…»

Головним викликом у часи воєнного стану для галузі є заборона на проведення полювань. Начальник Відділу мисливського господарства та полювання Держлісагентства Володимир Каленіченко під час свого виступу доніс приємні для ловців новини – перспектива відновлення полювань цьогоріч таки існує: «Щиро кажу, маю надію, що ліміти і норми будуть затверджені протягом червня. Далі – робота на місцях, тому що через воєнний стан місцеві адміністрації приймають (остаточні – Авт.) рішення, і це їхні повноваження. Де це можна, де не можна, я не можу сказати, бо тут підключаються військові, ради оборони області тощо». Відтак чиновник закликає ловців оновити картки обліку, незалежно від того, чи будуть відкриті наступні сезони полювання.

Володимир Каленіченко

Так само учасники семінару-наради погоджуються з тим, що на рішення влади, які не враховують інтереси мисливського господарства, впливають зоозахисники.

«Сьогодні наші, як я їх називаю, «зоонайманці», тому що вони працюють за гроші, нищать наш авторитет, дезінформують суспільство. Ми в їхніх очах – убивці, мародери, маніяки – як нас тільки не називають», – заявив під час своєї доповіді співавтор Кодексу, вчений-еколог, член Міжнародної ради з полювання та охорони дикої природи Василь Новицький.

Президент Всеукраїнської асоціації мисливців і користувачів мисливських угідь Віктор Червоний б’є на сполох – галузь помирає. За його словами спеціально для Leopolis.news, держава не надає виплати єгерям, які втратили джерело надходжень внаслідок заборони ловів дичини, а, окрім цього, не звільнила сферу від сплати податків. Захисник інтересів мисливців стверджує, що на обмеження для сфери мають великий вплив активісти, що стоять на варті прав тварин: «Чому на Закарпатті чи на Львівщині не можна забезпечити полювання? Ми просили хоча б індивідуальне полювання. Там: а от люди, а от піст – це все відмовки. Це праця наших зоозахисників і наших ворогів. На жаль, повністю під їхнім впливом Міністерство екології, яке блокує нашу роботу». Три останніх міністри займали таку позицію, переконаний у цьому мисливець. Відтак боротьба ловців в інформаційному полі, на його погляд, є вкрай важливою.

Віктор Червоний

Краєзнавець Ігор Чудійович, який представив загалу книгу «Мисливська Атлантида львівських Карпат», погодився б із Віктором Червоним. Письменник вважає, що захист ловецьких традицій стосуються освіченості та належного інформування.

«Ці питання потрібні підіймати і ставити в завдання нашим урядовцям нашої держави, щоб галузь мисливства не занепадала, а – навпаки – піднімалася, розвивалася і щоб цю галузь цінували», – розповів журналістам Ігор Чудійович.

Ігор Чудійович з книгою

Усе ж наприкінці зустрічі, підбиваючи підсумки, Василь Новицький поставив риторичне питання: «Що ми можемо хотіти від пересічних мисливців, коли самі ще формуємося?» Тож і справді ухвалений Кодекс українського мисливця є лише початком. Співавтор документа Павло Хоєцький стверджує – під лежачий камінь вода не тече, тож ловці робитимуть усе, аби просунути кодекс на законодавчий рівень: «Будемо намагатися всіма доступними законними способами… …Потрібно намагатися, потрібно пропагувати – робити все, що ми можемо зробити. Якщо нічого не робити, то й нічого не буде».

Роман ГАВРИЛІВ, для Leopolis.news

Фото автора