Віталій Смілка – учасник миротворчої місії в Іраку та Антитерористичної операції на Сході України. Він – один з військових-кіборгів, які захищали Донецький аеропорт, а також голова спілки АТО Городоччини. Після поранення, отриманого на фронті, він служить в одному з Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Львівщини. В ефірі Українського радіо він чесно сказав, що думає про мобілізацію та ухилянтів.

Військовий зізнався, що намагається не встрявати у суперечки з людьми, коли під час роботи у патрулях оповіщення відбувається перевірка документів чоловіків мобілізаційного віку. Але неодноразово чув від них, що, мовляв, сам здоровий, а сидить у тилу...

“Що я маю робити? Знімати штани та показувати свої ноги, де вирване м'ясо та сухожилля? Або розказувати як мені з голови викачували кісту після контузії? Вони ж нічого не чують. Тому я й нічого не пояснюю. Намагаюся взяти себе в руки та виконувати свою роботу. Хоча всередині починаю кипіти”, – розповів Віталій Смілка.

Колеги з Агенції УНІАН із посиланням на першоджерело також наводять і такі епізоди з повсякденної служби: наприклад, коли військовий перевіряє документи у 44-річного чоловіка на вулиці, а якась жінка-перехожа починає кричати: “Чого ви до хлопчика вчепилися?!”.

Віталій Смілка також поділився історією про розмову з одним несвідомим громадянином:.

“Був випадок, коли я був дуже злий на тих львів’ян. На вулиці пив пиво чоловік років за 30. Перевіряємо документи. Чоловік із Бердянська, півтора року вже перебуває тут. По “Оберегу” приходить інформація, що він не прив’язаний до жодного ТЦК та СП. Я кажу: “Зараз ви пройдете зі мною, уточнимо ваші дані. А потім очікуйте на повістку". У відповідь чую російською: “А чому я повинен? Це ви почали цю війну, то й розгрібайте”. Ти слухаєш ці слова і тебе розриває зсередини. Але береш себе в руки й кажеш: "Я готовий піти з ним, щоби саме він допоміг звільнити його рідний Бердянськ...

Військовий наголосив, що ніколи не зупиняє на вулиці громадянина мобілізаційного віку, який веде дитину до садочка чи школи, або йде з дружиною та дитиною. Але коли чоловіки тікають, побачивши працівників ТЦК та СП, то інколи спересердя може сказати навздогін: “Купи собі спідницю! ”.

“Мої хлопці, які зараз на фронті, кажуть, що проблем із набоями зараз немає. Менші проблеми з технікою, хоча вона виходить з ладу та горить під час бою. А найгостріша проблема – з поповненням особового складу. Якби ми мали зараз стільки людей як на початку вторгнення, ми б вже рухалися в сторону наступу. Мої побратими, що на війні, питають мене, чим ми тут займаємося в ТЦК та СП, що так не вистачає особового складу?”, – констатував військовий.

А найкращою відповіддю на всі виклики воєнного часу є повсякденна робота і Віталія Смілки, й інших військовослужбовців І дуже важливо завжди керуватися не емоціями, а вимогами чинного законодавства.

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news