18-07-2024 13:141108
У середині літа правитель Росії Володимир Путін традиційно переїжджає з Москви до Сочі – літньої столиці, де відпочиває і проводить важливі зустрічі. Та цього року він не поспішає залишати Ново-Огарьово і поселитися в одній з чотирьох резиденцій на Чорноморському узбережжі Кавказу. Для цього є ряд причин. І одна з них у тому, що Сочі може стати для Путіна тим, чим для Микити Хрущова стала Піцунда, а для Михайла Горбачова – Форос /Gazeta.ua/
«На мою думку, у Росії формуються умови для нового ГКЧП( це серпневий путч 1991-го, коли самопроголошений державний комітет з надзвичайного стану намагався усунути від влади Михайла Горбачова. – Gazeta.ua). Ми є свідками зрощування верхівки силових структур з найреакційнішою частиною політичного класу, внаслідок чого в середині системи формується «нова опозиція» – опозиція людожерів, яка прагне порушення статус-кво», – прогнозує російських політолог Володимир Пастухов, якого путінський режим змусив залишити країну й стати емігрантом.
На березі скаженої Мзимти
У підпорядкуванні Сочі знаходиться селище Красна поляна, яке знаходиться у підніжжя Великого Кавказького хребта. Там, у гірському кластері, за 50 кілометрів від моря - проходила зимова Олімпіада-2014. Там, на березі річки Мзимта, знаходиться гірськолижний курорт «Газпрому» «Лаура» - з віллами високопоставлених чиновників. Там, біля скаженої гірської річки любив відпочивати російський диктатор. Якщо Сочі – резиденція для робити, то Красна поляна – гавань, де він ховається у найтривожніші часи. Це ні для кого не є таємницею.
Президентська резиденція на березі Мзимти ніде не афішується. Це повністю ізольована від навколишнього світу територія «Газпрому» з власною системою безпеки, водо- та енергозабезпеченням. Вириті в горах бункери можуть витримати ядерний удар. Це найзакритіший куточок Росії, оточений горами, і у Красну поляну веде лише одна дорога.
Оточення диктатора давно помітило: Путін серед тижня міг зірватися з Москви і через півтори години опинитися в Красній поляні. Для цього навіть спеціально побудували вертолітний майданчик МНС, якраз напроти резиденції президента Білорусі Лукашенка у Красній Поляні.
Красна поляна ідеальне місце, де найлегше нейтралізувати Путіна
Путін на березі Мзимти, яка в перекладі звучить як «скажена», лікується від негативу. Цей сидром диктаторів добре відомий психіатрам. Людському мозку складно впоратися з лавиною негативної інформації, а ще більше тому, чиї рішення приводять до трагедій світового масштабу. Якщо проаналізувати хроніку подій, то після серйозних невдач Путін часто прилітав на Північний Кавказ, де шукав спокій перед прийняттям важливих рішень. Так було, коли світові лідери не приїхали до Москви на святкування дня перемоги. Через два дні він опинився в Красній поляні й був помічений біля гори Аїбги.
У перші роки він практикував вихід у люди. Більшість населення селища – це понтійські греки, які розчинилися серед десятків тисяч приїжджих і втрачають свою самобутність. Він намагався грати роль свого хлопця, влаштовував чаювання на чіпку Аїбги у ресторані «Вершина», на місцевій пасиці, прагнув набратися позитиву від простих жителів. Але так і не став своїм. Тому все частіше залишався у «газпромівському» оточенні.
Красна поляна ідеальне місце, де найлегше нейтралізувати Путіна. Перекрий одну дорогу, блокуй вертодром, захопи один з ракетно-зенітних комплексів, які охороняють небо над гірськолижними курортом – і все, кінець епосі Путіна. Ніхто не вислизне з пастки, жоден гвинтокрил не злетить. Ніхто навіть сльози не пустить.
Ностальгія за минулим
Військова частина міністерства оборони РФ № 28176 під час відпусків традиційно отримує шифрограму забезпечити безпілотну зону R2027 висотою два кілометри над цілим рядом об'єктів у Великому Сочі, що тягнеться на 132 кілометри. За її адресою чомусь значиться санаторій «Правда», очевидно, для конспірації. Скільки таких військових частин – ніхто не знає. Вони виконують завдання для забезпечення безпілотної зони для різних відомств: ФСО, ФСБ, СЗР, ГПУ. МО. І одна з них, а може й кілька, закривають небо над резиденціями правителя Росії Володимира Путіна в Сочі «Бочаров ручей», а також у горах «Лунная поляна», «Ачіпсе» і поблизу Мзимти, щоб той міг пересидіти в бункері атаки українських безпілотників.
Але стовідсоткової гарантії безпеки не дає навіть найновіший зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони «Панцир», розміщений у Красній поляні за десяток кілометрів від путінських резиденцій. Поцілили ж українські безпілотними в резервуари «Роснефти» в Адлері. А це всього-на-всього за сотню метрів від міжнародного аеропорту «Сочі», де традиційно робить посадку борт№1. Звідси до «Бочарового ручья» 23 кілометри, а до гірських резиденцій поблизу Красної поляни – 50. А якщо безпілотник заблукає й візьме з десять кілометрів ліворуч, на вулицю Дачну в Адлері, де на десятках гектарів поруч з чайною плантацією розташована найбільша база паливно-мастильних матеріалів російської армії, третина міста опиниться у вогні, а бархатний сезон в Сочі доведеться закрити. Навіть «Панцир» все небо над Великим Сочі й гірським кластером не прикриє – занадто великі простори.
«Панцир» все небо над Великим Сочі й гірським кластером не прикриє – занадто великі простори
У Путіна ностальгія за Красною поляною, в яку він уперше потрапив у молоді роки, коли служив у Східній Німеччині в першому управлінні КДБ СРСР. В горах над селищем знаходилася турбаза «Красна поляна» міністерства оборони, де влітку в часи СРСР відпочивали високопоставлені офіцери з Німецької Демократичної республіки. Кращого місця для контактів з потрібними «об'єктами» годі знайти.
Щойно Путін прийшов до влади, він привіз російських олігархів у Красну поляну покататися на лижах. У селищі тоді не було ні доріг, ні газу, ні комунікацій. Бенкет довелося влаштовувати на пеньках. І після цієї поїздки олігархи, кожному з яких виділили по горі, взялися за підготовку Красної поляни до Зимової олімпіади. Нині на цьому гірськолижному курорті може відпочивати до 40 тисяч туристів.
Для Путіна гірське селище стало одним з найуспішніших проектів його правління
Для Путіна гірське селище стало одним з найуспішніших проектів його правління. Він тут відчувався захищеним. Це його дітище. У десятки споруд та інфраструктуру вбухали $18 млрд. Залізнична та автомобільна дорога від Адлера, де знаходиться міжнародний аеропорт «Сочі», до Красної поляни протяжністю 48 кілометрів обійшлася в $7,8 млрд. По $160 млн. на кілометр.
Нині від резиденції «Бочаров ручей» до Красної поляни можна доїхати за 30 хвилин електричкою «Ласточка». Якщо влада вийде з під контролю, це для диктатора стане найбезпечнішим шляхом для втечі.
Капкан для правителя
Гірськолижний курорт у Красній поляні будували як фортецю для диктатора, де він часто переховувався у критичні дні. Але нині – це найбільше небезпечне місце в Росії, яке може стати для Путіна новим ГКЧП. Це не Москва, тут нема Кантемирівської дивізії, лише кілька сотень охоронців. Закрий небо – і бери владу. А тут ще українські безпілотними атакують резервуари «Роснефти» на околицях Сочі. Часи настали тривожні й непевні. У Росії не залишилося жодного безпечного місця.
Той же політолог і критик путінського режиму Володимир Пастухов, пророкуючи новий путч, нагадує російську смуту в 1990-1991 роках, коли виник альянс Крючкова (КДБ) – Язова (міністерство оброни) – Бакланова (перший заступник голови ради оборони). Потім у 1996 році аналогічний альянс організували Коржаков – Барсуков – Соскавець. Нині в Росії спостерігається альянс Білоусов (міністр оборони) – Бастрикін (голова слідчого комітету) і, можливо, Золотов (голова Росгвардії).
Елементи підготовки до надзвичайної ситуації вже відпрацьовуються
До цього ще можна додати невдалий путч Пригожина й арешти генералів.
Елементи підготовки до надзвичайної ситуації вже відпрацьовуються. Уповільнюється інтернет, йде мова про закриття YouTube та WhatsApp, обмежено виїзд депутатів, вилучають паспорти, конфіскують майно, перекривають кордони. У Росії посилюється терор. Саме на цьому грунті виникає альянс ультра-реакційної сили бюрократії та ультра націоналістів, який може організувати зміну влади. Резиденція у Красній поляні для цього – найоптимальніший варіант.
Автор: Богдан КУШНІР