Йому через пару місяців виповниться тільки 25 років. А віднедавна командир гармати Олег із Тернопільщини вже став одним із найкращих гармашів 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Загартованого в боях славетного з’єднання, яке 9 вересня відзначатиме 10-ту річницю створення.

Про це повідомляє відділ зв’язків з громадськістю Оперативного командування «Захід».

За кілька місяців до повномасштабного вторгнення окупантів Олег саме завершив строкову службу, працював удома, в Зборівському районі на Тернопільщині, монтером із обслуговування електромереж. Зустрічався з коханою дівчиною, мріяли про одруження… Але кляті рашисти зруйнували всі плани!

Солдатові з дитинства подобалась військова тематика, а коли у місцевому ТЦК та СП дізнався, що була вакантна посада навідника гармати, ця тема зацікавила Олега одразу. Тож після відповідного військового вишколу став навідником, зараз тимчасово виконує обов'язки командира гармати.

Незважаючи на молодий вік, “Граф”, якому саме цей позивний присвоїли побратими, на власному досвіді відчув усі складнощі та виклики сучасної війни.

– Він повністю вданий своїй справі, активно боронить нашу країну, зберігаючи холодний розум та рішучість у найкритичніших ситуаціях, –кажуть колеги по службі.

На фронті кожен день проходить у постійній напрузі та готовності до будь-яких викликів. У таких умовах основою виживання стає командна робота. “Граф” вважає, що саме завдяки злагодженій співпраці з побратимами вони успішно виконують бойові завдання. Дружба та взаємна підтримка стали невід’ємною частиною їхнього фронтового життя.

– Командна робота – це наше все, – підкреслює співрозмовник. – Це – колектив, на який я можу покластися, усі справляються з обов'язками на відмінно: хтось на снарядах, хтось на заряджанні, хтось – навідник. Кожен постріл – це робота команди. Завдяки чіткій координації дій та взаємопідтримці ми діємо як єдиний механізм, який забезпечує виконання завдань та збереження життя.

У його гарматному розрахунку служить “Павук”, контрактник із м. Кам’янця-Подільського, що на Хмельниччині. Мирна професія – тракторист. Командири дають таку характеристику: Відповідально виконує військовий обов’язок, сумлінно ставиться до свого особового складу, подає особистий приклад для своїх людей. Веселий та добрий.

Є ще “Ахілес”, теж контрактник. Мобілізувався з м Борщів Тернопільської обл. Раніше працював будівельником. Доведено на практиці: під час бойових операцій тримає себе в руках і швидко приймає правильні рішення для виконання завдання і збереження життя особового складу. Сумлінний.

Тож кожен влучний постріл гармашів справді змінює хід бою. У таких умовах кожне прийняте рішення може мати вирішальне значення. Тому завдяки навичкам і досвіду, здобутим під час служби, “Графу” вдається вчасно реагувати на зміну ситуації та сприяти успішному виконанню завдань.

Миті щастя теж мають місце у фронтовому житті. Вони, на думку воїна, мають особливий вимір.

– Я відчуваю себе щасливим, коли бачу, як мої побратими, навіть після важких поранень, відновлюються і з ними все гаразд, – говорить. – Це дає сили і надію на те, що все буде добре.

Нерідко доводилося “Графу” й самому рятувати життя хлопців при пораненнях. Каже, що у таких випадках набув нових навичок, які можуть бути корисними і в цивільному житті: надати якісну першу домедичну допомогу.

Також “Граф” зауважив, що кожна робота підрозділу – це і врятовані життя інших українських військовослужбовців. Бо чим більше окупантів та їхньої техніки знищує наш снаряд, тим менше зла вони здатні принести!

– Ми постійно змінюємо місця дислокації, виконуємо бойові завдання безперервно, у нас це називається “робота перекатами”, – розповідає гармаш. – Перше, що ми робимо перед виконанням завдань на нових позиціях – викопуємо ямки на глибину зросту, шукаємо дерево, щоб накрити. А щоб не сипалася земля – добре, якщо знайдемо поліетиленову плівку, пристосовуємося до всіляких умов, аби забезпечити собі хоча б мінімальний комфорт.

Про ворожі розвідувальні БпЛА команду повідомляє українська розвідка: активні рухи на цей час припиняють і чекають, поки мине небезпека.

– Завжди маємо бути готові до найгіршого, – продовжує “Граф”, – часто обставини змінюють хід подальших дій, постійно покладаюся на вправність, високі професійні вміння побратимів.

Відновлення після стресових ситуацій є важливою складовою для підтримки боєздатності. Чи є час для відпочинку, що допомагає відновити сили?

– Я знаходжу розраду в розмовах з сім'єю, а також з побратимами, у відчуттях їхньої вмотивованості, – ділиться солдат. – Спільні обговорення пережитого, гумор, найчастіше – “чорний”, який розуміють тільки свої, допомагають зняти напругу та повернутися до нормального стану. Відпочиваємо ми тоді, коли впевнені, що виконали роботу досконало і не залишили ворогу жодних шансів.

Взаємна підтримка допомагає не лише фізично, але й морально витримувати труднощі війни. Дружба, сформована в окопах, стає дійсно щирою і стійкою, вважає наш Герой.

Незважаючи на труднощі, командир гармати завжди знаходить можливість вийти на зв'язок із сім'єю, навіть якщо це всього лише кілька хвилин по інтернету. Це ті цінності, заради яких він бореться.

Вдома на солдата чекає мама, сестра, дружина. Одружився він уже під час великої війни, в період різдвяної відпустки.

– Дівчина чекала цілу строкову службу, чекає третій рік війни тепер уже в ролі дружини, – каже. – Родина була проти того, щоб я йшов воювати, хвилювалися, але я запевнив їх, що все буде добре, тому що… ніхто крім нас. Знають про мене все, а, що відбувається довкола – тримаю в собі.

Думки про рідних допомагають витримувати найважчі моменти на фронті, надають сил і віри в те, що все це потрібно завершити якомога швидше, щоб повернутися додому з Перемогою.

– Мотивує те, що не можу погодитись на жодні територіальні відступи своєї країни, втрату земель. Війна має закінчитися на наших умовах, вкладено чимало зусиль, пролито багато крові, зламано безліч людських доль, і ми повинні досягнути поставленої мети, – говорить “Граф”.

Тому найважливішим завданням для артилериста та його бойових побратимів на цей час є знищення ворога на підступах до перших ліній української оборони, вогнева підтримка під час наступу. Луплять окупантів і в хвіст, і в гриву! А вогонь запеклих не пече.