Незаконно звільнені посадовці продовжують судитися з чиновниками Львівської мерії

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі – Держпраця) констатувало, що згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, лише у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і Законами України. А ми знаємо, оскільки неодноразово переконувались, що в міського голови Львова із Конституцією України виникають протиріччя.  

Держпраця додатково повідомила Олену Лазірко, що в межах своїх повноважень і компетенції (стаття 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») здійснила позапланові заходи державного нагляду (контролю) у формі перевірки в УДЮМК Галицького району та Управлінні спорту і молодіжної політики.

Під час зазначеної позапланової перевірки встановлено порушення вимог частини першої статті 10 Закону 2136. Держпраця повідомила: «За результатами проведеної перевірки в УДЮМК Галицького району, у зв’язку з виявленим порушенням законодавства про працю складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 41 КУпАП, який скеровано для розгляду в Галицький районний суд міста Львова». 

Держпраця підтвердила, що рішення судді Галицького суду Львова Ірини Волоско про поновлення Олени Лазірко на посаді директорки УДЮМК є правомірним (відповідно статті 370 КПК України законним, обґрунтованим і вмотивованим). Відповідно і публікації Leopolis.news на захист незаконно звільненої Олени Лазірко є достовірними. Проте підлеглі міського голови Гелена Пайонкевич і Антон Нікулін подали апеляцію на справедливе судове рішення. Апеляційну скаргу чиновників Ратуші буде слухати колегія суддів у складі Надії Крайник, Ярослава Левика і Марти Шандри. 

Ще необхідно дочекатись правової оцінки від керівника Львівської обласної прокуратури Миколи Мерета. Річ у тім, що начальницею Відділу дитячого і молодіжного дозвілля,  яка координує роботу  УДЮМК у кожному районі Львова, є Діана Наорлевич, яка перебуває в декретній відпустці. Діана Наорлевич була безпосередньою начальницею незаконно звільненої Олени Лазірко, а також є дружиною працівника Галицької прокуратури Львова прокурора Юрія Рогалі.  Посадовиця Діана Наорлевич підпорядковувалась Олександрові Николяку, начальникові Управління молодіжної політики. У лютому 2022 року начальником цього Управління став Ростислав Юник, якого у подальшому призначили головою реорганізаційної комісії в УДЮМК.  

Саме Ростиславу Юнику і доручили звернутись до прокуратури із клопотанням про повернення премій, які законно отримували працівники Галицького УДЮМК. Зазначимо, що премії є частиною заробітної платні, оскільки нарахування Фонду оплати праці проводиться відповідно до тарифікаційних списків, які є невід'ємним додатком до штатного розпису установи УДЮМК і затвердженні в адміністрації міського голови. 

Від прокурора області хотілося б дізнатись: а) чи в прокуратури були обґрунтовані підстави проводити перевірку стосовно отримання затверджених тарифікаційних премій; б) чи проводили перевірку всіх працівників Ратуші, включно із міським головою, стосовно нарахованих тарифікаційних премій до посадових окладів; в) чи прокуратурі вдалось виявити ознаки фінансових правопорушень серед інших працівників Ратуші, зокрема її керівного складу; г) чи прокуратура виявила ознаки імовірної корупції  в адміністрації Ратуші, а особливо у посадовому ланцюжку: Андрій Садовий, Ірина Кулинич, Гелена Пайонкевич, Антон Нікулін, Ростислав Юник, Діана Наорлевич, Юрій Рогаля, Ігор Ольшанецький, Олена Лазірко (Горпинюк)? 

Різночитання Законів України у львівських судах

У Галицькому суді Львова на 1 жовтня 2024 року призначено слухання повторного позову Олени Лазірко до Управління спорту і молодіжної політики ЛМР стосовно повторного незаконного звільнення. Нагадаємо, що після поновлення на роботі на підставі рішення Галицького суду Львова, заступниця міського голови Ірина Кулинич рівно через хвилину знову звільнила Олену Лазірко. Підстава: за одну хвилину Олена Лазірко у дивний спосіб зуміла системно недбало виконувати посадові обов'язки, а ще і стати алкоголічкою. Повторний позов новозвільненої буде слухати суддя Олександр Кітов. Це той самий суддя, який 23 квітня 2024 року задовольнив позов прокурора Ігоря Ольшанецького до Олени Лазірко.  

У квітні суддя Кітов написав: «Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова Ольшанецький Ігор Володимирович в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких і молодіжних клубів Галицького району Львівської міської територіальної громади звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 (Олени Лазірко) про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.12.2023 року просить [...] Позов задовольнити». 

Із позову прокурора Ігоря Ольшанецького та рішення судді Олександра Кітова незрозуміло, яку саме матеріальну шкоду Львівській територіальній громаді завдала Олена Лазірко, якщо премії до заробітної платні узаконив сам міський голова Львова? Якщо у Ратуші премії до посадових окладів отримують всі чиновники? Вони обоє – прокурор Ігор Ольшанецький та суддя Олександр Кітов – просто «не вкурили», як кажуть юні тінейджери, чи виконували замовлення конкретно стосовно Олени Лазірко? 

Рішення стосовно аналогічного позову, який слухала суддя Сихівського суду Львова Галина Шашоріна, цілком протилежне. Суддя Галина Шашоріна 5 лютого 2024 року написала: «Позивач [прокурор Юрій Машталяр] звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить в інтересах Львівської міської ради та Установи дитячо-юнацьких і молодіжних клубів Сихівського району Львівської територіальної громади стягнути з ОСОБА_1 (директорка Сихівського УДЮМК) на користь держави в особі Установи дитячо-юнацьких і молодіжних клубів Сихівського району Львівської міської територіальної громади збитки, завдані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією [...]. У задоволенні позову відмовити». 

Одна країна, одна Конституція, одні Закони, однакові УДЮМКи, однакові премії, які офіційно встановила Львівська міська рада, так само родичі керівників працюють у львівських УДЮМКах, а проте рішення суддів діаметрально протилежні. Суддя Олександр Кітов вважає, що законно отримані премії до посадових окладів згідно зі затвердженою в ЛМР сіткою тарифікаційних коефіцієнтів є незаконними, а суддя Галина Шашоріна відмовила прокуратурі в аналогічному позові як безпідставному. 

Очевидним є факт, що причина неправомірного судового рішення стосовно Олени Лазірко частково є закладена і в особистості судді Олександра Кітова. Відповідно виникла потреба розглянути цю персону детальніше.  

А суддя хто?

Олександр Кітов у 2005 році завершив навчання за спеціальністю «Правознавство» у Львівському юридичному інституті МВС України, який віднедавна став університетом. Після завершення навчання він не пішов у міліцію захищати Закон за невисоку зарплату дільничного. Олександра Кітова манили інші горизонти. Нічого поганого у такому стремлінні нема, поганим може бути лише спосіб добування грошей. Отож міліцейський правознавець влаштувався юрисконсультом у банк. Навіть не в один банк, а почергово працював у кількох львівських банках, перелічувати які доцільності нема.  

Із публічної розповіді Інни Нейман, колишньої люблячої дружини Олександра Кітова, нехай і колишньої, але все одно люблячої, дізнаємось, що на банківському поприщі Олександр Кітов хвацько допомагав львівським суддям, особливо суддям Львівського апеляційного суду, «ховати» корупційні статки, виводити кошти за кордон, купувати елітну нерухомість і створювати фіктивні документи про легальність походження доходів на великі покупки. Юрисконсульт Кітов був настільки безпринципним (стверджує колишня дружина, сама теж працівниця банку), а його каламутні фінансові схеми настільки неприйнятними, що банківська сфера витурила його зі свого середовища. 

Тоді амбітний безробітний юрисконсульт заповзявся стати адвокатом. Та оскільки у Львові за ним росли чималі «золоті верби», вирішив отримати адвокатське свідоцтво у Чернівецькій обласній кваліфікаційно-дисціплінарній комісії адвокатури. В подальшому із отриманою адвокатською «ксивою» він став на облік у Раді адвокатів Львівської області. У такий спосіб адвокат Кітов став у Львові відомим «Сашою-рішалом». Весь професіоналізм його адвокатської праці полягав у тому, що він знав суддів і «заносив» їм що потрібно задля пом'якшення вироків. Допоки інші адвокати чесно трудились і в судах добропорядно захищали своїх клієнтів.  

Будучи популярним адвокатом  у кримінальній сфері, Олександр Кітов познайомився із Уляною Затонською, з відомою львівською «Сонькою, золотою ручкою». У свої 26 років Уляна Затонська стала його клієнткою у кримінальному звинуваченні як організаторка злочинного угрупування, яке спеціалізувалось на аферах із нерухомістю, пограбуваннях, викраденнях людей тощо. Уляну Затонську із подільником Олексієм Фівкою взяли на спробі силоміць домогтись дарчої на квартиру від психічно хворого пенсіонера, якого вони тримали у підвалі прикутим до ліжка і катували. 

Судову справу слухали спершу в Галицькому районному суді Львова, а відтак у Львівському апеляційному суді. Синергія в купі із тим кілограмом золота, який у злочинців зуміли знайти і вилучили під час обшуку, створили диво не тільки зі суддями, але теж із Державним судовим реєстром. Це все, що залишилось у судовому реєстрі після трирічного слухання свого часу гучної кримінальної справи.

У процесі слухання цієї кримінальної справи у Галицькому суді Львова захисник Олександр Кітов і підсудна Уляна Затонська зазнали несподіваної інвазії від крилатого і пустотливого Амура, чародійні стріли якого так глибоко пронизали серця адвоката і клієнтки, що в подальшому вони навіть офіційно побрались. Із огляду на такий велелюбний трафунок адвокат Кітов усе порішав: нова дружина отримала судимість, проте на зону не поїхала. Між адвокатом і клієнткою настільки сильно палахкотів бурхливий кримінальний роман, що випускник Львівського юридичного інституту МВС поринув у блатне життя. Водночас занедбав сім'ю: дружину, працівницю банківської сфери, і дочку-інваліда із особливими потребами. Але зі сім'ї остаточно не пішов із корисливих мотивів, провадив подвійне життя.   

Можемо припусти, що в кримінальному середовищі подумали: свій адвокат – це добре, але свій суддя – іще краще. Олександр Кітов, використовуючи свої напрацьовані ще банківські зв'язки серед суддів, зокрема й серед суддів столиці України, а також фінанси Уляни Затонської, отримав собі суддівську «мантію», проте не з першого заходу. Адже за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів адвокат Олександр Кітов набрав один із найнижчих балів по Україні.

Незважаючи на чудову характеристику від голови Вищої Ради правосуддя Андрія Овсієнка, який у травні 2020 року написав, що «Олександр Кітов є компетентним, доброчесним і володіє державною мовою», довелось задовольнятись посадою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області. Згодом судді Кітову вдалось отримати відрядження до Подільського суду Києва у статусі підмінного судді, де він пропрацював два роки. Там же серед столичних суддів і адвокатів Олександр Кітов отримав прізвисько «Кільок» внаслідок своєї фахової некомпетентності. Суддя Олександр Кітов репрезентував себе як потужного юридичного «кита у мантії», однак професійне оточення сприймало його лише як дрібну «кільку».  

Про тернистий шлях долучення випускника Львівського юридичного інституту МВС України до жреців богині Юстиції більш детально можна дізнатись зі щирої публічної розповіді його колишньої дружини. 

У жовтні 2023 року суддю Подільського суду Києва Олександра Кітова тимчасово відрядили до Галицького районного суду Львова на один рік. Побачимо, чи захоче колектив Галицького суду, щоби репутація суду асоціювалась із сумнівним минулим судді Олександра Кітова. 

Стосовно ж Олени Лазірко, то 1 жовтня їй необхідно прийти у Галицький суд і дізнатись, чи суддя Олександр Кітов не вирішить взяти самовідвід, оскільки вже був залучений у судове протистояння «Олена Лазірко (Горпинюк) проти Андрія Садового». Якщо сам не зважиться на такий шляхетний вчинок, тоді Олені Лазірко залишається в суді заявити: «Суддя Олександр Кітов, я даю Вам відвід щодо слухання справи, тому що у мене є сумнів стосовно Вашої неупередженості. Також у мене є обґрунтоване застереження, що Ви не можете своїм сплямованим ім'ям оголошувати судові рішення Іменем України».  

P.S. Коли статтю засилали у верстку, із адміністрації львівського бургомістра надійшло дискретне повідомлення стосовно фігурантки нашої розповіді Гелени Пайонкевич. Розповідають, що між двома ратушними достойниками – Геленою Пайонкевич (головною юристкою Львова) і Любомиром Зубачем (головним будівничим Львова, після Андрія Садового звісно) – зчинилась затята свара: не зуміли полюбовно поділити якусь земельну ділянку поміж своїх довірителів. Мусив втрутитись сам Андрій Садовий, який став на бік Любомира Зубача, а ще і виписав йому 200% преміальних до посадового окладу. Гелені Пайонкевич сказали, що може йти. Кажуть, начебто провернувшись із розмови в Андрія Садового із болюче надщербленою гординею, Гелена Пайонкевич вирішила подати у відставку. Навіть не віриться, що в юридичному департаменті Львова врешті настане правовий порядок. Будемо спостерігати. А Любомир Зубач, як юрист, політик і парламентар, таки є потужною силою у чиновницькій свиті Андрія Садового. 

Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news