Сьогодні Львів попрощається з трьома військовими, які захищали Україну

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Степушина поховають на Сихівському кладовищі, Дмитра Запорожця – на Личаківському кладовищі, Валентина Гончарука – на місцевому кладовищі у селі Грусятичі Львівської області. 

Андрій Степушин (07.07.1966-01.11.2024) Львів’янин.

Навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6. Здобув освіту у технікумі харчової промисловості, далі вступив до Національного університету «Львівська політехніка».

Довгий час обіймав посаду інженера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КАСКАД-ЛТД». Також багато років пропрацював начальником цеху у Приватному акціонерному товаристві «Львівський жиркомбінат». За словами близьких, був надзвичайно доброю, співчутливою людиною та намагався усім допомогти.

Згодом почав працювати у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Надалі проходив службу у лавах 355-го навчального механізованого полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У Андрія Степушина залишилися дружина, двоє дітей, сестра та двоє племінників. 

Протягом 1976-1986 років навчався у Ліцеї №45 Львівської міської ради. Згодом продовжив здобувати освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ, де отримав спеціальність молодшого спеціаліста-юриста в 1995 році.

У 1987-1989 роках проходив строкову службу, а згодом присвятив багато років роботі в органах внутрішніх справ. Впродовж останнього періоду працював інкасатором управління інкасації у Акціонерному товаристві «КредоБанк». Був справжнім прикладом професіоналізму та відданості обраній справі. У вільний час активно займався спортом, любив подорожі, вивчав історію та колекціонував монети.

У 2014-2015 роках виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Із початком повномасштабного вторгнення росії знову взяв на себе обов’язок захищати Батьківщину. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та незалежності країни у лавах 63-ї окремої механізованої бригади 11-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. У Дмитра Запорожця залишилися дружина, двоє дітей та онук. 

Валентин Гончарук (21.12.1978-03.11.2024) Уродженець села Рогізна Хмельницької області.

Навчався у Рогізнянському ліцеї Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Здобув професійно-технічну освіту в одному з училищ Кам’янця-Подільського. Проходив військову службу в Криму у лавах прикордонників.

Після завершення служби переїхав до Львова, змінив кілька місць праці. Протягом останнього періоду працював у Республіці Польща.

Із початком повномасштабного вторгнення росії став на оборону України до складу 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності країни на Донеччині.

У Валентина Гончарука залишилися дружина, донька, двоє братів та сестра.