32-річний військовослужбовець на псевдо «Сержант», родом з-під окупованого Лисичанська, що на Луганщині, мріє після війни оселитися в Тернополі, щоб відпочити і надихнутися після тривалих випробувань на фронті. А перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів він зустрів на Львівщині, звідки й вирушив на виконання першого бойового завдання.

На даний момент командир гарматного розрахунку 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола нищить рашистів на передових рубежах.

Служить в українському війську артилерист із 2016 року. Тоді, маючи, як він каже, «елітну професію» шахтаря, підписав трирічний контракт замість строкової служби, потім другий, був інструктором самохідної артилерії на Львівщині. А з 2020-го – в протитанковому дивізіоні у тернопільській артбригаді, де після звільнення залишився до повномасштабного наступу росії, і, автоматично, дотепер.

«24 лютого 2022 року я був на Львівщині, – пригадує початок війни кадровий військовослужбовець. – Якраз мав отримати документи про проходження служби в зоні АТО/ООС, але нас направили на Житомирщину.

Бувало, спав на соснових гілках, прикрився спальником, а зранку сніг струшував. Дуже допомагали волонтери, привозили спальники, лопати, бензопили…»

Та на цьому напрямку наші гармаші участі в активних бойових діях не брали, справжнє пекло почалося у квітні, коли передислокувалися під Гуляйполе, що в Пологівському районі Запорізької області. Там довелося в реальній бойовій обстановці зрозуміти логіку роботи рашистських дронів і як ефективно діяти за таких обставин. Влучними пострілами наші артилеристи відправили на «концерт Кобзона» не одного окупанта разом із технікою та озброєнням. І загарбники заклякли на місці.

Зараз «Сержант» – командир гармати у «важкій артилерії». Він уже знає фактично все про зброю ворога, особливо про дрони, як-от «Ланцети», які можуть літати на значні відстані.

«Це ще гірше, ніж артобстріл, – пояснює він. – Збиваємо навіть із автоматів».

Тільки їхній підрозділ, за словами «Сержанта», знищив понад 20 ворожих дронів! А один із бійців, професійний мисливець, який особливо влучно стріляє, так він ліквідував із десяток літальних апаратів, хоча й сам від БпЛА постраждав: уламок впав поруч…

З позитивного «Сержант» відзначив техніку, на якій працюють хлопці, мовляв «не радянська». Залюбки розповів про їхнього «бойового коня» – гармату FH-70, здатну завдавати снарядами калібру 155 мм прицільних ударів по ворогові на відстані до 30 км, про різновиди боєприпасів, які вона посилає в бік загарбників, про знищену техніку, піхоту окупантів.

«Працює на гідравліці, тиха, швидка, точна, – хвалить свою «ефгашку» співрозмовник. – З нею можемо замінувати поле, дорогу, можемо і касетами стріляти: був випадок, що касетним снарядом спалили ворожий танк із боєкомплектом. Снаряди – різні, про все не можна розповідати, лише скажу, що ворога треба бити усіма можливими засобами і способами. Що ми й робимо».

Найбільше «Сержанта» вражає та мотивує підступність ворога.

«Ми – військові, воюємо проти військових. Це війна, — говорить гармаш. – Але вони б’ють по мирних: жінки, діти… Це дуже болісно».

Чи просто гетьманцям-артилеристам на війні? Складно. Але навіть за таких умов бліндажі в них теплі, є можливість прийняти душ…

«Зараз мороз підступає, а влітку спека доходила до 43 градусів, – згадує «Сержант». – Шолом, бронежилет, і снаряди вагою до 50 кілограмів: тисячі таких перенесли за війну».

Для командира гармати контроль за процесом – це буденна робота. Він добре знає ворожі цілі. Найбільшим викликом є САУ «Гіацинт» – їхня дальність стрільби перевищує можливості нашої артилерії, і щоб влучити, доводиться під’їжджати ближче, що створює додатковий ризик… Але хлопці справляються!

«Найкраще в нашій історії, це те, що ворога б’ємо твердо, – стверджує «Сержант», – Яку б ціль нам не дали, усе знищуємо: швидко і точно.

Попри усю буремність війни, молодий воїн знайшов своє кохання. З дівчиною познайомилися випадково через соціальні мережі, вона родом з міста Дніпро, зараз живе в Австрії. Вперше зустрілися в її рідному місті. Військовослужбовець там провів свою першу відпустку, а наступна, вже спільна, була вже у місті Львів. Однак, після Перемоги постійно проживати хоче саме у Тернополі. Файне місто, каже, парки, озеро, молодіжна

атмосферою. Сподівається, і дівчина буде не проти.

Незабаром у «Сержант» день народження. Про що мріє?

«Мрія незмінна і усім відома: Перемога над російськими окупантами та повернення до мирного життя. А з найближчого – мати можливість… скуштувати торт і від душі поспівати...»

Для охочих долучитися до лав тернопільських гармашів у 44 ОАБр надають контактний номер телефону: +380984821003.

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід».

Фото Відділення комунікацій 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола та з відкритих джерел.