Уже минуло понад два з половиною роки з моменту відкриття на Сихові модульного містечка для внутрішньо переміщених осіб. «Маріяполіс» (так називається містечко) відкрили ще в травні 2022 року за сприяння Польщі та Великої Британії. На той час воно складалося з одноповерхових будиночків, але згодом, у лютому 2023 року, тут встановили нові ряди двохповерхових будинків. Про це неодноразово писала низка регіональних медіа. Журналіст Leopolis.news вирішив відвідати містечко, щоб взяти коментарі від його мешканців: дізнатися, чи змінилися умови життя тут, як містечко переживає зиму та відключення світла, а також, які недоліки життя тут існують. На жаль, не обійшлось і без перешкоджань діяльності журналіста під час роботи над репортажем.

Отож, як повідомляє Сихів.Медіа, станом на 30 серпня 2024 року в «Маріяполісі», модульному містечку, названому на честь честь святої Діви Марії та легендарного Маріуполя, проживало 984 людини, з яких більше, ніж 200 – діти.

На сьогоднішній день сюди продовжують прибувати громадяни, чиї населені пункти знаходяться в зоні бойових дій. На подвір’ї «Маріяполіса» можна було помітити людей різних вікових категорій: від наймолодших до вже літніх людей. Громадяни гуляють на території містечка з дітьми, вигулюють собак та загалом ведуть звичайний спосіб життя. Як розповіла одна з його мешканок, багато людей з містечка працюють у той час, поки діти навчаються в школі.

Будиночки, а також територія містечка виглядають доглянутими. У центрі одного з двориків адміністрація модульного містечка розмістила гарно прикрашену новорічну ялинку, яку якраз почали розбирати на момент знімання репортажу.

Зустріли на подвір’ї «Маріяполісу» літню жінку. Ірина Володимирівна, прибула сюди в 2022 році з-під Бахмута. Спочатку вона жила в Мурованому, де працювала на складі, а згодом переїхала в модульне містечко на Сихові. Зі слів пані Ірини, за три роки політика міської ради не змінилась: мешканцям щоденно надають безкоштовні обіди, а до модульного містечка регулярно прибуває гуманітарна допомога. Умови життя є комфортними.

У модульному містечку є кухня, де готують обіди для мешканців, а поруч із нею – кімната, де зберігається гуманітарна допомога з Італії, Німеччини та інших європейських країн. Тут охочі також займаються виготовленням маскувальних сіток для ЗСУ. Раніше в цій же кімнаті переселенці приймали їжу, а зараз такі кімнати відкрили у кожному з восьми двоповерхових модульних будиночків.

На коридорі одного з корпусів зустріли чоловіка, що проживає у модульному містечку з 2022 року та сам родом із Херсонщини. Він погодився розповісти журналісту більше інформації про організацію будиночків. Є будинки, які адаптовані для людей із інклюзивністю та обладнані спеціальними кімнатами для них. На коридорах же можна помітити крісла колісні.

Окрім туалету, душових, кухонь, тут також облаштовані ігрові кімнати для малечі, де є багато різних іграшок та бібліотека. У містечку також є перукарня, де безкоштовно можна отримати відповідні послуги.

Пані Єва, яка прибула в «Маріяполіс» півроку тому із Донецької області, повідомила журналісту, що годують тут добре, і загалом умови є хорошими. На питання про недоліки містечка жінка відповіла: «Та нема ніяких, якщо чесно, все добре в принципі». Майже ніхто з опитаних осіб не помітив тут недоліків чи якихось нагальних проблем.

Пані Тетяна, ще одна мешканка містечка, яка прибула сюди нещодавно, також сказала, що умови є хорошими, проте один недолік все ж є: дві різні сім’ї заселили в одну кімнату. Будиночки, за словами жінки, опалюються добре, взимку тут тепло. Відключення світла вона не застала, однак Ірина Володимирівна, коментарі якої занотовані вище, повідомляла, що на декілька годин електроенергію все ж вимикали. На території модульного містечка, до речі, розміщено також декілька генераторів, але їх, за словами жінки, ще остаточно не запустили.

Прибулі до «Маріяполіса» громадяни здебільшого відмічали, що у Львові почуваються комфортно та не мають конфліктів із місцевими мешканцями, усупереч популярним тезам про зневажливе ставлення «західняків» до «східняків» та навпаки. Саме місто гостям зі сходу подобається. Проте в голосах деяких з опитаних мешканців було виразно чути сум, а їхній погляд транслював понурість. Дехто відмовлявся давати коментарі.

Щодо дій адміністрації містечка, то під час роботи над репортажем журналіст неодноразово стикався з дивним відношенням до виконання своїх професійних обов’язків. Спершу журналісту відмовили в проханні зробити фотографії кухні, де готували обіди, та порадили звернутися до адміністрації. В адміністрації, у свою чергу, заявили, що представник ЗМІ не має права не тільки на те, щоб робити знимки на території містечка, а навіть на те, щоб брати коментарі в людей без дозволу на це від міської ради. Кімнати в будиночках, відповідно, сфотографувати також не дозволили без погодження з адміністрацією.

Подібні дії точно не можна вважати законними. Земельна ділянка, на якій розташоване містечко, належить Згромадженню Отців Салезіян УГКЦ. Проте Згромадження здійснює опіку над містечком спільно з Центром соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і внутрішньо переміщених осіб, що підпорядковується ЛМР. Виходить, що об’єкт знаходиться на земельній ділянці УГКЦ, а церква відома своєю відкритістю. Тому неприємні враження від відвідування модульного містечка для ВПО на Сихові залишились виключно від відношення його адміністрації до роботи журналіста.

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news