Львів'ян щиро обурила поведінка чергового польського політика-популіста, який примудрився записати у нашому місті антиукраїнське відео, назвавши при цьому Львів польським містом.

Але давайте глянемо глибше. Чи епоха правління Садового не провокує недружніх політиків сусідньої країни на такі прикрі заяви?

Наведу тільки один приклад. Щороку у Львові проводиться фестиваль «Відкриваємо

Падеревського» на честь польського музиканта та політика. Востаннє він пройшов три місяці тому.

Отож, трохи про нього. 18 листопада 1860 року на території сучасної Вінничини народився Ігнацій Ян Падеревський – знаменитийий піаніст і композитор.

Але, окрім великого піаніста, він був не менш великим польським шовіністом, товаришував із Сенкевичем, у серпні 1917 року став представником Польського народного комітету у США, очолюваного одіозним ненависником усього українського Дмовським.

А вже у 1919 році, будучи прем’єр-міністром Польщі, Падеревський доклав усіх сил, аби знищити Західноукраїнську республіку. Саме цей сучий син пообіцяв Антанті не використовувати на Галичині армію Геллера, яка потім обманом здійснила повномасштабний наступ проти ЗУНР. Згодом його ж зусилля привели до повної окупації поляками Східної Галичини і загибелі цвіту української патріотичної молоді.

То як? Відкриваємо Падеревського далі? До речі, чому фестиваль притягнули саме у Львів, до якого Падеревський практично не мав стосунку? І ще цікаво, скільки з тих, хто 1 листопада чинно ніс квіти до обох пам’ятників героям Листопадового Чину, так само чинно трусить писками на фестивалі в честь того, хто цей Чин знівелював кров’ю та обманом?

І натомість маємо абсолютно іншу ситуацію з українськими фестивалями у Львові. Що казати, коли знаменита «Червона рута» проходила навіть у Криму, Запоріжжі та Маріуполі, але жодного разу не відбувалася у місті, де творив великий Івасюк!

До речі, поспілкувався днями в Києві з виконавчим директором «Червоної рути» Мирославом Мельником, який поінформував, що кілька десятків культурних і громадських діячів підготували лист до мера Садового, аби він посприяв проведенню наступного фестивалю у Львові.

Хочеться, аби він справді відбувся, коли це стане можливим. Бо за культивуванням польського шовініста і путінсько-фрідманівського джазу, яке розцвіло в час Садового, починає зникати українськість Львова. А нині такий час, що ігнорувати такі речі є вкрай небезпечно. На жаль, ми вже добре навчені, що таке «культура поза політикою».

P.S. Хто дорожчий Львову: шовініст Падеревський, чи патріот Івасюк?