Aнджей Дуда: Центральна Європа є прекрасним прикладом того, якою потужною та творчою силою є свобода

З огляду на значимість позиції Президента Польщі для розвитку нашого регіону і місця у цьому процесі України, редакція Leopolis.news вирішила ознайомити своїх читачів із повним текстом цієї статті Анджея Дуди:

«Ми пройшли довгий, успішний шлях. Від регіону, який довгий час навряд чи існував у свідомості головних акторів світової сцени, – до регіону, який є однією з областей земної кулі, яка розвивається найбільш динамічно та прагне увійти до категорії цивілізаційних центрів.

Центральна Європа – це спільнота долі, яка має як географічний, політичний та економічний вимір, так і ідеологічний та культурний. Уроки зі свого досвіду ми несемо у майбутнє.

Зараз починається нове десятиліття ХХІ сторіччя. Десятиліття невизначеності, особливо внаслідок глобальної пандемії та її економічних наслідків, але також десятиліття надії. Десятиліття шансів на відбудову цивілізації та економіки, створення ліпшого, ніж раніше, світу, справедливішого, зеленішого, світу, який дотримується принципів стійкого розвитку. Дивлячись у майбутнє, ми шукаємо простори, які стануть центрами динамічних, позитивних змін. Я впевнений, що у європейському та глобальному масштабі до таких місць належатиме Центральна Європа.

Центральна Європа або Центральна та Східна Європа (ці поняття часто є взаємозамінні) є значним регіональним утворенням, це спільнота долі, що має як географічний, політичний та економічний, так й ідеологічний та культурний вимір. Що стосується його розташування на карті, то це територія між Балтійським, Адріатичним та Чорним морями, або (хоча це занадто спрощено) – між Німеччиною та Росією. Однак перш за все ми – це наша спільна пам’ять. Нашою участю були подібні історичні події, особливо у драматичному ХХ сторіччі. Ми пережили зло двох тоталітарних систем –  коричневої та червоної, від яких ми задихалися, які нас переслідували.

Але ми також маємо великий, славний досвід минулих століть. З періоду XV–XVII віків, з епохи, яку називають «Європа династії Яґеллонів», а потім Річчю Посполитою Багатьох Народів, коли вдалося створити на значній частині цієї території добровільний політичний союз, попередник сьогоднішнього Європейського Союзу, який створював дружній дім для численних культур і релігій, який керувався принципами верховенства права, парламентаризму та демократії. Ми переносимо уроки цього досвіду, як доброго, так і поганого, у майбутнє. Як універсальне попередження, а також натхнення діяти на загальне благо, для добробуту нашого регіону та всієї інтегрованої Європи.

Також важливо описати Центральну Європу у категоріях цінностей. Належачи до західного цивілізаційного кола понад тисячу років, ми поділяємо його ідеологічні основи. Образно представив Центральну Європу Мілан Кундера, назвавши її «викраденим Заходом», тобто частиною західного культурного співтовариства, яке проти своєї волі опинилося під радянським пануванням – імперським, авторитарним, не здатним до раціонального управління.

Однак слід підкреслити, що наша прив’язаність до цінностей, що створили європейську культуру, не є чимось тим, що само собою розуміється. Можливо, краще за інших ми знаємо високу ціну, яку потрібно заплатити за їх захист. Ми усвідомлюємо, що необхідно культивувати та поєднувати свободу з відповідальністю, права з обов’язками, індивідуалізм із солідарністю, критичність, інновації та модернізацію – з бережним ставленням до спадщини та традицій, які визначають нашу ідентичність.

Tiмоті Гартон Еш на порозі історичного перелому 1989 року писав, що ідея Центральної Європи відриває Західний світ від звичок мислення у категоріях «холодної» війни, кидає виклик стійким концепціям та пріоритетам, але взамін може запропонувати щось нове. Ця думка здається актуальною і сьогодні, коли участь країн Центральної Європи в ЄС та НАТО є важливою усталеною частиною європейського та атлантичного порядку, коли наш регіон, маючи сильне економічне зростання, зробив значний цивілізаційний стрибок.

Навіть сьогодні ідея Центральної Європи все ще несе в собі динамізм і позитивний зміст. Якби я мав коротко представити сучасне обличчя Центральної Європи, включаючи Польщу як найбільшу країну в цьому регіоні, я б сказав: це – спільнота успіху і, водночас, спільнота прагнень.

Центральна Європа є прекрасним прикладом того, як потужною та творчою силою є свобода. Свобода, сестрами якої є економічна вільність, підприємництво, самоврядування. Вони відкривають простір для здійснення сміливих намірів та прагнень. Разом зі свободою приходить розвиток. Три десятиліття, що минули після падіння комунізму, та прорив у нашому регіоні, ініційований польським рухом «Солідарність», – це історія великого економічного успіху, соціального та цивілізаційного прогресу, що рідко траплялося в історії світу в такий короткий час. Польща та вся Центральна Європа є захоплюючим свідченням можливостей, які дає свобода.

Ми також можемо служити надихаючим прикладом того, які позитивні результати приносять співпраця, створення спільних ініціатив та проєктів. Саме завдяки їм Центральна Європа перестала бути, як в несприятливі для нас часи, периферійним простором між Заходом і Сходом, між імперськими державами; натомість вона стала структурою, пов’язаною різноманітними зв’язками, яка усвідомлює свої інтереси та впливає на хід європейських справ. Нам вдалося емансипувати Центральну та Східну Європу, ми є суб’єктом політичних та цивілізаційних процесів.

Я хотів би звернути вашу увагу на три важливі напрямки центральноєвропейської співпраці, які мають не лише регіональне значення, але є суттєвими для Євросоюзу, НАТО та навіть у глобальних вимірах. Перше – це Вишеградська група, яка має найдовший досвід об’єднання Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Заснована у 1991 році як майданчик для політичного діалогу та координації зусиль щодо вступу до НАТО та ЄС, вона довела свою цінність навіть після досягнення цих стратегічних цілей. Сьогодні це один з найважливіших факторів активізації регіональної співпраці в Центральній Європі та порозуміння у європейських справах.

Другий напрямок – це Бухарестська дев’ятка. Ця структура включає країни східного флангу НАТО: Польщу, Румунію, Литву, Латвію, Естонію, Угорщину, Словаччину, Чехію та Болгарію. Заснована у 2015 році в Бухаресті, де підписано спільну декларацію про те, що ми об’єднаємо зусилля, щоб забезпечити, де це необхідно, «сильну, надійну та стійку військову присутність» НАТО в регіоні. Б9 є значною мірою відповіддю на агресивну політику Росії, на порушення кордонів та територіальної цілісності сусідньої України, що становить загрозу для регіональної та атлантичної безпеки. Ми не будемо дивитися на це пасивно.

Третя площина співпраці – це Ініціатива «Тримор’я», ініційована мною та президентом Хорватії Коліндою Грабар-Кітарович у 2015 році. До цієї групи належать країни Балтійського, Адріатичного та Чорноморського регіонів: Австрія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія та Угорщина. Метою є спільне інвестування в інфраструктуру, транспорт, енергетику та нові технології, які стимулюватимуть розвиток у наших країнах та сприятимуть згуртованості Європейського Союзу. Коли ми розглядаємо карту економічних зв’язків в ЄС, ми бачимо значну перевагу горизонтальних потоків на осі Захід-Схід над вертикальними потоками на осі Північ-Південь. Йдеться про потік людей, товарів, послуг та капіталу, а також про мережу інфраструктури: автостради, залізниці, хаби, трубопроводи, лінії електропередач та інформації. Ініціатива «Тримор’я», яка є проєктом для надання структурної ваги цій частині Європи, полягає у завершенні відсутнього «риштування», завдяки якому буде посилена інтеграція нашого регіону та всього ЄС. Окрім капіталу всередині ЄС, участь американських, китайських та інших інвесторів у проєкті «Тримор’я» означає здорову диверсифікацію вигод та взаємозалежність.

Це сьогоднішній образ та майбутнє бачення Центральної Європи як спільноти активності, успіху та високих прагнень. Ми пройшли довгий та успішний шлях. Від регіону, який довгий час навряд чи існував у свідомості головних дійових осіб світової сцени («у Польщі, тобто ніде», як сказав Альфред Джаррі наприкінці XIX століття), – до регіону, який є однією з територій, що найбільш динамічно розвивається та прагне увійти до категорії цивілізаційних центрів. Центральна Європа – nomen omen? Запрошуємо взяти участь у цій захоплюючій пригоді».

Текст публікується у місячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту «Десятиліття Центральної Європи», що проводиться з Варшавською фондовою біржею.