28-02-2021 17:437614
Що відповісти людині, яка каже: я вже нічого не очікую від цієї влади і від тої, що буде, також нічого доброго не чекаю? Страшні слова чи не так? Справді, людям завжди властиво ганити те, до чого вони вважають себе нездатними. І от власне про оцю нездатність до сприйняття влади і нездатність самої влади хотілося б сьогодні поміркувати.
Загалом у всіх цих партій, політиків, міністерств, посадовців є одне спільне - це наші з вами, люди, гроші. І ми обираємо чи призначаємо їх з однією метою - аби ті стали гідними хліба, який їдять з наших з вами рук.
Сьогодні ж у владі - загальнодержавній чи місцевій – люди, які вміють бути геніально ніякими, або ж геніально брехливими, або ж геніально дурними, але просуваються дуже далеко. Вся суть у тому, що ті, хто має з ними справу, домислює та домальовує на ніякому тлі все те, що їм підказують їхні бажання та страхи.
Щоб домогтися прогресу, потрібно коригувати курс. Це не філософське вишукування, а звичайна прагматична річ. Я багато разів чув від тих, що спинаються угору, пафосні висловлювання на кшталт: політика - це мистецтво бути чесним, тільки не брешіть. Проте, чомусь в українських реаліях успіхів домагаються не ті, які волають до правди, а власне ті, які найбільше брешуть. Я пройшов не одні вибори, і насправді доказово можу стверджувати, що без суміші правдоподібного і бажаного вибори виграти просто неможливо. Адже чим вище ти ростеш у політиці чи підіймаєшся в суспільстві, чим більше правди сієш - тим сильніший вітер. І цей вітер завжди зустрічний. Людьми керують за допомогою їхніх пороків і чеснот. Раз на чотири роки ми даруємо їм нашу повну довіру, сподіваючись тим самим, що ми набуваємо право на довіру взамін - і це наша чеснота. Вони ж, отримавши владу, просто перестають працювати і вимагають, щоб працювали на них. Це справді держава навиворіт. Країна, де важко бути останньою політичною курвою, бо вічно хтось прилаштовується ззаду. І тоді доводиться ще більше брехати, ще глибше падати, бо розумієш і знаєш, що народ обере таки гіршого. Такий собі перехід від колоніального до креольного стану.
А далі, в незалежності, що влада робить чи робитиме для народу, в результаті той залишиться ошуканим. І тут, напевно, слід повернутися до питання, з якого починали, і дати на нього відповідь задом наперед. Не що людина очікує від влади, а що, власне, влада очікує і вимагає від людини. Слухняні вуха, хомут терпіння чи ярмо мовчання – оберіть самі. Бо лише це є в меню. Хитка підстава для здорової демократії – чи не так? Хоча для гібридної - абсолютно нормальна. І якщо наше мовчання то золото , то несправедливість -це ціна , яку ми ось уже три десятки років платимо за таке багатство…..
Олег ФИЛИК