В останній декаді червня відбулось три знакові події, які негативно позначились на міжнародному іміджі України. Перша оказія трапилась у Женеві під час засідання Ради ООН із прав людини, а дві другі – в адміністрації Президента Зеленського.

У постійному Представництві України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві інформували, що 22 червня 2021 року, в рамках першого тижня роботи 47-ї сесії Ради ООН з прав людини, делегація України відкликала свій підпис під спільною міжнародною заявою щодо ситуації з правами людини у китайській провінції Сіньцзян.

Пекінський шантаж і київська запопадливість

Інформаційне агентство Associated Press з посиланням на власні джерела серед дипломатів ООН повідомило, що Пекін пригрозив Києву припинити постачання вакцини CoronaVac проти коронавірусу, якщо українська делегація не дезавуює свою позицію щодо ситуації у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР), де повсюдно порушуються права людини.

Представниця Канади при ООН Леслі Нортон наголосила у своїй заяві, що «достовірні повідомлення вказують на те, що понад мільйон людей було безпідставно затримано у Сіньцзяні». Леслі Нортон також зазначила, що є «повідомлення про катування або жорстоке і таке, що принижує гідність людини, поводження або покарання, примусова стерилізація, сексуальне та гендерне насильство, як теж і примусове розлучення дітей із батьками».

У Женеві Канада передала до Ради з питань дотримання прав людини заяву, в якій Китай закликали забезпечити безперешкодний доступ міжнародних спостерігачів до регіону, де мешкають уйгури та інші національні меншини. Деякі правозахисні організації повідомляють про жахливі умови утримання та трудову експлуатацію національних меншин у китайських так званих «виховних таборах».

Україна стала 45 державою, яка на короткий час підтримала заклик Канади. Відкликання українського підпису під міжнародною заявою стосовно порушення прав людини в СУАР негативно позначилось на іміджі України, яка стосовно демократичних союзників повела себе як ненадійний партнер із начебто проєвропейською політичною орієнтацією.

В українському експертному середовищі зазначили, що раніше Пекін не наважувався тиснути на женевські дипломатичні кола, отож українські «штрейкбрехери» від дипломатії допомогли Китаю створити «пробоїну» в демократичній солідарності країн стосовно прав людини. Україна допомогла Китаю утвердити політичний тренд, що заради приховування злочинів проти людства Пекін здатний поставити під загрозу життя і здоров’я інших народів, у даному випадку українців, пригрозивши обмежити постачання вакцини.

Тепер на міжнародному рівні офіційний Київ не зможе відстоювати права громадян України на окупованих територіях ОРДЛО та в Криму, якщо нехтує правами дискримінованих уйгурів, – так Борис Бабін, професор і науковий консультант адвокатського об’єднання «Вarristers», наголосив у своїй влучній характеристиці щодо дипломатів від команди Зеленського.

Безвідповідальну позицію офіційного Києва у питання солідарності країн західної цивілізації стосовно прав людини важко зрозуміти особливо у контексті заяви уряду. Під час селекторної наради в Офісі Президента прем’єрміністр Денис Шмигаль повідомив, що в Україні знижується динаміка захворюваності на COVID-19. Відповідно, тепер нема нагальної потреби у китайській вакцині, яку вирішили придбати коштом репутаційних втрат України на міжнародній політичній площині. Хіба що є потреба вирішити чийсь приватний інтерес, і не виключено, що інтерес фінансовий.

Тим часом у посольстві Китаю в Україні виставили Київ на посміховисько. Від 2014 року Пекін офіційно підтримує (під час голосування в ООН) агресію Московії проти України, анексію Криму та провадить незаконну бізнес-діяльність на півострові при мовчазній згоді української влади. А тепер 26 червня у китайському посольстві ще й зухвало заявили, що Пекін не шантажував Київ і не погрожував припинити постачання вакцини, тому що китайці – народ цивілізований. А відкликання українського підпису під міжнародною заявою про дискримінацію уйгурів свідчить про те, що Україна продемонструвала власну незалежну позицію невтручання у внутрішні справи Китаю, і що така позиція «відповідає суті Статуту ООН та базовим принципам міжнародних відносин, із чим Україну вітаємо».

У Міністерстві закордонних справ України заявили, що негоже бити горщики з Пекіном під час відзначення 10-ї річниці дружби з комуністичною владою Китаю, бо ця подія ознаменує відкриття нової сторінки в історії українсько-китайських взаємин. А ще Україна цінує «відносини стратегічного партнерства, непохитним фундаментом яких є невтручання у внутрішні справи Китаю та взаємна повага до суверенітету, територіальної цілісності і незалежності».

Жертви катувань – не пріоритет для Банкової

Після ганебного вчинку в Женеві Офіс Президента відзначився і в Києві. До Міжнародного дня на захисту жертв катувань (26 червня) на Банковій так і не підписали Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», який депутати прийняли ще 20 травня. На підпис Президентові Зеленському цей документ надійшов 7 червня.

Закон передбачає забезпечення повноти імплементації положень міжнародного кримінального і гуманітарного права щодо кримінально-правового переслідування за міжнародні злочини (геноцид, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини) та спрямований на забезпечення виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання юридичній та фактичній безкарності за вчинення таких злочинів.

Про Міжнародний день підтримки жертв катувань промовчали і в Міністерстві закордонних справ. Цього дня у відомстві Дмитра Кулеби згадали лише про локальне свято – День кримськотатарського прапора. Хоча у попередні роки при іншій владі Міністерство приділяло цій темі належну увагу.

Натомість в ООН щороку не забувають нагадувати світовій спільноті, що тортури – це злочин проти людяності. Катування застосовують з метою приниження людської особистості та нехтування почуттями власної гідності, властивих людині. Організація Об'єднаних Націй завжди засуджувала катування як одне з найбільш антигуманних вчинків, що їх одні люди застосовують стосовно інших.

На відміну від ялових Офісу Президента та Міністерства закордонних справ у зазначеному питанні, Моніторингова комісія ООН із прав людини привітала українських законодавців із прийняттям Закону про покарання за військові злочини, а також відзначила Міжнародний день підтримки жертв катувань.

У моніторинговому відомстві констатували, що під час московсько-української війни орієнтовно 3400 чоловіків і 600 жінок зазнали катувань, жорстокого поводження і насильства, зокрема й сексуального, на території окупованого Криму та ОРДЛО. Методи катувань супроводжувались побиттям, сухим і мокрим удушенням, ударами електричним струмом, сексуальним насильством щодо чоловіків та жінок (наприклад, зґвалтування, примусове оголення, насильницькі дії щодо статевих органів). Також застосовували катування тривалим перебуванням людини у незручній позі, позбавлення води, їжі, сну або доступу в туалет, ізоляцію, імітацію страти, тривале застосування наручників, надягання на голову мішка, погрози смертю чи подальшим катуванням, сексуальним насильством або завданням шкоди сім'ї.

Закон про покарання за військові злочини передбачає юридичне положення про незастосування терміну давності щодо міжнародних злочинів. Цей нормативно-правовий акт відображає усталені принципи міжнародного кримінального права і передові міжнародні практики.

На восьмому році війни із Московією українське законодавство й досі не має правових інструментів для покарання воєнних злочинців. У Кримінальному кодексі України не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а юридичне положення стосовно воєнних злочинів не повною мірою відповідає вимогам міжнародного права. Впродовж уже восьми років війни на ухвалення цього законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами збройної агресії.

Олександра Матвійчук, очільниця правління «Центру громадянських свобод», зазначила: «Саме цей законопроект дає правові інструменти для національного слідства та суду, щоби розслідувати грубі порушення міжнародного права, які стались під час боїв під Іловайськом та Дебальцевим, під час розстрілу житлових кварталів Маріуполя, знищення автобуса під Волновахою, викрадення та катування людей у донбаських підвалах, переслідування кримських татар та українських активістів, насильницькі зникнення, переміщенні громадян РФ на тимчасово окупований півострів».

Деструктивні сили в Україні відчайдушно чинять опір ратифікації Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права». Такий Закон створить юридичний базис для притягнення до відповідальності не тільки московських терористів, а й Путіна і його поплічників за злочини проти України.

Правозахисники, міжнародні організації, а першочергово – люди, які вижили після катувань, як теж і рідні політв’язнів та полонених в окупованих Криму і Донбасі – закликають Президента України якнайшвидше підписати цей Закон, який усуває серйозну прогалину в українському законодавстві та сприятиме ефективному кримінальному переслідуванню за міжнародні злочини. Проте, як бачимо, Президент у нас беручкий до слів, а до діла не завжди квапливий.

Ворог України – приятель Банкової?

На відміну від українців, які стали жертвами московського терору й роками очікують на Закон про воєнні злочини, скоморох антигуманного запоребрика Кіркоров чекав усього кілька днів, щоби його ім’я прибрали зі списку осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України.

Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що на підставі подання СБУ внесло 22 червня Кіркорова до переліку осіб, які є ворогами України. Не минуло й тижня, як у Міністерство культури та інформаційної політики 25 червня надійшов новий лист СБУ, в якому відомство Баканова «звернулось із проханням відізвати попередній лист стосовно Кіркорова». Журналіст Олександр Ткаченко, а сьогодні керівник Міністерства, поспішно, навіть не зважаючи на вихідний день, виконав прохання СБУ, щоби до Дня Конституції України кремлівський пропагандист путінської агресії знову став приятелем оточення Зеленського.

Недарма пропутінський сценічний блазень нахвалявся: «Взяти участь у «Сватах» мені запропонував Володимир Зеленський. Ми дружимо давно, і я довіряю авторитету і смаку Володі». Із цим твердженням не посперечаєшся, адже і справді сьогодні на Банковій домінує своєрідний смак.

Ярослав ЛЕВКІВ,

приватний журналіст, спеціально для Leopolis.news