31-07-2019 14:207402
Вибори завершилися. Одні партії тріумфують, а інші шукають винних у своєму нищівному програші. Leopolis.news вирішив проаналізувати причини поразки колись успішних політичних проектів. Починаємо з ВО «Свобода».
Галицьке ґетто «свободівців»
11-те місце з 2,15% голосів зайняла партія «Свобода» за результатами нещодавніх виборів до Верховної Ради України. П’ятивідсотковий бар’єр об’єднаним націоналістам удалося пройти лише у трьох областях Галичини: на Івано-Франківщині за них проголосувало 8,39% виборців, у Тернопільській області – 6,69%, на Львівщині ледве вдалося подолати прохідний поріг – 5,46%. Загалом за список українських правих проголосували лише 315 533 виборці. Це менше, ніж за віртуальну і відверто популістську політичну партію проросійського блогера Шарія. Як то кажуть, більшої ганьби правим годі було очікувати.
До речі, на позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року за ВО «Свобода» віддали голоси 742 тисячі осіб. Тобто за неповних п’ять років націоналісти втратили 58% своїх виборців. А якщо порівнювати з черговими виборами 2012 року, коли партія здобула 2 мільйони 130 тисяч голосів підтримки, то за 7 років падіння рейтингу катастрофічне – більше ніж 85%! Нині «Свободу» фактично загнали в галицьке ґетто й поволі витискають з політикуму.
У Львівській області за результатами виборів 21 липня «Свобода» опинилася на п’ятому місці. За неї проголосувало всього 55 508 осіб. Причому в чотирьох львівських міських округах націоналісти змогли загітувати на свою користь лише 16 500 виборців, що становить 4,6% голосів. Уперше за останніх кілька десятків років «свободівці» не долають виборчий бар’єр у своїй «вотчині». Хоча заради справедливості варто зазначити, що висуванці «Свободи» у львівських мажоритарних округах – Ірина Фаріон, Ігор Тенюх, Любомир Мельничук та Юрій Михальчишин, який був самовисуванцем, але у всіх асоціювався зі «Свободою», – здобули разом удвічі більше голосів, аніж їхній партійний список – 36 103.
Фактично стільки ж голосів здобула висуванка «Свободи» в одномандатному виборчому окрузі №83 (м. Івано-Франківськ) Оксана Савчук. За 36-річну секретарку міської ради обласного центру проголосувало понад 35 тисяч виборців (46,67%). Вона буде єдиним народним депутатом від «Свободи» у Верховній Раді України 9-го скликання. Така собі одинока націоналістка «Ксена-воїн» в оточенні лібералів та промосковських екс-регіоналів.
Пропала слава «Свободи»
У складі попереднього парламенту «свободівці» мали п’ятьох народних депутатів, але жоден з них на виборах 21 липня не виграв мандата. У Рівному нардеп від «Свободи» Олег Осуховський більш ніж удвічі програв кандидату від «Слуги народу» Олександру Ковальчуку, за якого проголосувало 31,16% виборців. Нардеп-«свободівець» Юрій Бублик, який на цих виборах був самовисуванцем, розгромно програв у Полтаві 34-річному Андрієві Бобляху від «Слуги народу». За націоналіста проголосував 7 471 виборець, а за представника президентської партії – 37 221. Усього 413 голосами поступився в Тернополі народний депутат-«свободівець» Юрій Головко «слузі» Ігорю Василіву. У Києві медійно «розкручений» Андрій Іллєнко з різницею в майже 12 тисяч голосів програв вибори дипломату, голові благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богданові Яременку, якого висунула партія «Слуга народу». У столиці програв вибори ще один нардеп-«свободівець» Юрій Левченко. На 7,5% його обігнала 33-річна «слуга народу» Людмила Буймістер.
Жодних публічних коментарів та оцінок провальної виборчої кампанії очільники «Свободи» вирішили не давати. На офіційній сторінці у Фейсбуці лідера партії Олега Тягнибока 22 липня зранку з’явився лише короткий вітальний пост:
Подяка усім українцям, патріотам, свідомим громадянам, хто на цих виборах підтримав об‘єднані сили націоналістів ВО «Свобода».
Не схиляти голову, не опускати рук, не зневірюватись!
Наша боротьба за українську Україну продовжується!
Україна понад усе!
Слава Україні!
За дві години цей же текст продублювали на офіційній сторінці «Свободи» у ФБ. На фейсбучній сторінці керівника виборчого штабу партії Руслана Кошулинського – також мовчання: останній запис датовано ще 20 липня. Мовчить й Ірина Фаріон, й Ігор Тенюх. Спромігся подякувати виборцям Любомир Мельничук, який написав, що здобуті голоси – «це найкраща мотивація продовжувати боротьбу».
Натомість безпартійний Юрій Михальчишин висловився як завжди гостро і прямо, без загортань своїх думок у красиві обгортки. На своїй сторінці у ФБ він «наїхав» на переможця виборчих перегонів у Львові:
Дорогі друзі!
Щиро дякую за довіру кожному, хто підтримав мене на виборах до парламенту, та гарантую, що Ваш голос не пропаде даремно, попри те, що перемогу здобув бренд Вакарчука-Пінчука.
Як український націоналіст та офіцер запевняю, що і надалі продовжуватиму разом з Вами боротьбу за українську Україну, буду вірним і відданим українському народу, буду обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість.
Медведчук представлятиме голос Путіна в парламенті, Вакарчук – голос Пінчука.
Голос українців, націоналістів і патріотів, лунатиме скрізь, де ми будемо потрібні, незважаючи на наявність депутатських мандатів.
Нічого не даремно.
Money, money, money
Про причини поразки «Свободи» написано немало, але головна та, що «страшенно далекі вони від народу». Популістські гасла, розраховані на бідних людей, не спрацьовують. Верхівка партії не бідує, нарощуючи володіння майном.
Та й різноманітні публічні заходи «свободівців» радо використовують московські пропагандистські канали. Таке враження, що всякі факельні ходи та спалення російських прапорів відбуваються на замовлення «Russia Today». Та й те, що спікері «Свободи» не вилазять зі студії медведчуківського «NewsOne», також наштовхує на недобрі підозри.
Окрім того, виборці не забули активну протидію «свободівців» видобутку американськими компаніями сланцевого газу в Україні. Вуха «Газпрому» стирчать тут аж занадто помітно. Аналітики чітко говорять, що, якби інвестиції Штатів зайшли на Донбас, то російські війська не посміли б і думати про окупацію України.
На цьому тлі компроміс «Свободи» зі «злочинним» Садовим узагалі видається «квіточками». Бо коли ця партія мала у Львівській міській раді дві третини депутатів та свого секретаря, то відправити у відставку Андрія Івановича і в такий спосіб припинити «грабунок» міста було елементарною справою. Але не відправили. Не зупинили. Чому?! Відповідь на запитання очевидна.
У народі кажуть, що ті, які гучно кричать: «Ловіть злодія!», самі є вишуканими крадіями. Утім, гроші не пахнуть. Тим паче в нашій державі не питають, де новітні бізнесмени взяли свій перший мільйон. В Україні перші капітали найкраще заробляють на політиці, а опісля партію можна здати в оренду.
Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news