Пасивним відпочинком сьогодні нікого не здивуєш. Режим «все включено» став настільки популярним, що аж банальним. Інша справа – активні мандрівки. Крім нових вражень, вони ще й економлять чимало грошей. Тому, якщо вам бракує часу і фінансів, пакуйте наплічники та намети. Ось вам коротка і практична інструкція як подорожувати без туроператора.

Теорії в Інтернеті – хоч греблю гати. Часто вона трохи розбігається з реальністю. Наш кейс буде практичним. Ми помандруємо справжнім маршрутом і зупинимось на березі річки Стрв’яж, що з’єднує Польщу та Україну.

Обираємо цю локацію невипадково. Тут, крім гарних краєвидів, є на що подивитися. Тож відпочинок буде максимально насиченим культурною програмою.

Стрв’яж або Стривігор – річка, що починається у Середніх Бескидах у Польщі, протікає Самбірським районом і впадає у Дністер.

Мандруючи вздовж річки, радимо обов’язково зупинитись у Хирові – невеличкому містечку між Старим Самбором та контрольно-пропускним пунктом «Смільниця-Кросценко». Це ідеальний варіант, оскільки містечко доволі провінційне, але не настільки, аби не можна було купити продуктів чи, якщо знадобиться, попросити допомоги.

Зрештою, ви можете, не брати зі собою наметів. У Хирові є невеличкі готелі, в яких можна зупинитися, якщо відпочинок просто неба буде для вас надто екстремальним.

Береги Стрв’яжу – практично пусті, ви точно знайдете місце для імпровізованого кемпінгу у будь-яку пору року. Так само як і не проблемою буде поселитися у готель.

Якщо немає власного авто – не проблема. Доїхати до Хирова можна прямим автобусом зі Львова, з автостанції «Західна».

Зі Львова до Хирова – трохи більше сотні кілометрів.

Коли знайдете собі місце для ночівлі, не поспішайте оглянути все й одразу. Для початку просто насолодіться природою, тишею і спокоєм. А вже цілком оговтавшись від міської суєти, плануйте собі походи місцевими визначними місцями.

Є на що подивитись у самому Хирові. Скажімо, на Хирівський конвікт – колегіум єзуїтів та каплицю святого Йосифа Обручника. Будівля колегіуму збудована у 1880 роках. Тоді ректор тернопільської колегії єзуїтів Мар’ян Мацковський та провінціал ордену Генрик Яцковський вирішили розширити тернопільський університет. Проте у Тернополі для цього бракувало місця, а Хирів здався вигідним тому, що був близько тодішнього австро-російського кордону.

Колегіум вийшов знатним хоча би тому, що довжина його фасадної частини становила 172 метри! Докладну історію цієї пам’ятки нескладно знайти у мережі. Наголосимо лише на тому, що вона кілька разів переходила “із рук у руки”, переживала руйнації та пожежі, була госпіталем і військовою частиною… Проте ця споруда точно варта уваги туристів.

Цікавим є також хирівський вокзал. Щоправда, потягів зараз тут немає. Але будівля вокзалу є окрасою містечка. Збудована вона у 1870 роках, дуже постраждала під час двох світових воєн, проте чудово збереглася до наших днів.

Ще донедавна вокзалі було людно – тут їздив міжнародний потяг, а місцеві мали пряме сполучення із Польщею. Однак зараз він не курсує, тож на вокзалі панує особлива атмосфера. Відчинивши знадвору важкі двері, ніби потрапляєш у минуле. Але це краще один раз відчути.

А неподалік вокзалу - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Її у Хирові ділять аж дві конфесії - греко-католицька та ПЦУ. Храм є пам’яткою архітектури місцевого значення, його збудували у далекому 1846 році на місці дерев’яної церкви XVII сторіччя, котру знищила пожежа.

Зрештою, мурована церква згодом також горіла, проте її відреставрували. А у 2011 році святиню відвідував сам Патріарх Філарет.

Поза Хировом також чимало локацій, які вартує відвідати. Все залежить від того, скільки у вас часу і сил. Можна поїхати у сусідній Добромиль і піднятися на гору, де Гербурти збудували замок. Зараз тут лише руїни, проте їх дуже полюбляють відвідувати польські туристи. На сусідній горі від замку Гербуртів - Чернеча гора і монастир Василіян. А внизу, у місті, - цікава Ратуша, яка я пам’яткою архітектури державного значення.

Вартує відвідати і Стару Сіль - село за кілька кілометрів від Хирова у сторону Старого Самбора. Це тут досі милує око туристів Вілла Анна, історії якої досі ніхто достеменно не знає. Крім неї - костел Архистратига Михаїла, який датують 1660 роком (хоча є версії і ще давнішого його походження).

І це ще далеко не всі цікаві місця краю над Стрв’яжем. Проте нехай вони залишаться для наступної вашої мандрівки.

Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Звуки природи. SlowRivers – практичний пакет для туриста», що реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 Європейського Інструменту Сусідства, що фінансується за рахунок коштів Європейського Союзу.