31-01-2022 11:208669
У 2011 році в креативній команді очільника Львова затіяли запровадження електронного квитка зі шляхетною метою взяти на облік кожну гривню, яку львів’яни платять і приватним перевізникам, і в комунальному транспорті. Реалізувати зазначену мету Андрій Садовий доручив своїм підлеглим, яких працевлаштовує, платить їм заробітну платню та чималі премії з податків львів’ян і несе персональну відповідальність за результати їхньої праці.
У лютому 2022 року львів’яни будуть відзначати 11 роковини колективних потуг Андрія Садового і його підлеглих щодо запровадження електронного обліку готівки в царині пасажирських міських перевезень. Оскільки чиновники львівського виконкому знали, що самі не подужають впоратись із таким грандіозним як для них проектом, було вирішено запросити до помочі тандем іноземних партнерів – латвійську компанію «Ригас Карте» і французьку компанію ACS «ЕйСіЕс». Однак, співпраця не склалась.
На наступному етапі реалізації запровадження е-квитка за справу взявся сам Олег Синютка. На той час у нього ще не сформувались яскраво виражені вождиські амбіції і він ще не побив політичні горщики з Андрієм Садовим, своїм покровителем на чиновницькій стезі.
З’явились нові партнери: чесько-український консорціум компаній Mikroelektronika spol s.r.o. та SoftServe Municipal Technologies LLC. Фінансувати проект із впровадження електронного квитка погодився Європейський банк реконструкції та розвитку. Попередня сума фінансування становила 7 мільйонів євро, потім зросла до 10 мільйонів, а тепер іноземні партнери запросили за свої послуги майже 12 мільйонів євро.
Сергій Кіраль, заступник Андрія Садового і бізнес-омбудсмен Львівського міськвиконкому, ще в далекому 2012 році проект львівського е-квитка розфарбував рожевими фарбами. Чиновник повідомив, що у Львові впродовж робочого дня здійснюється 1 мільйон поїздок, а фінансовий оборот у сфері транспорту оцінюється орієнтовно у 350 мільйонів гривень у рік. Потім переконував, що електронний квиток – це інструмент знаходження внутрішніх резервів, який дозволить легалізувати від 20% до 40% тіньової готівки. А відтак риторично запитав: «Якщо ці відсотки помножити на 350 мільйонів гривень обороту в рік, то скільки автобусів можна закупити за ці кошти?» І навіть сам не зумів відповісти на власне грандіозне питання.
Через 10 років Олег Забарило, юне чиновницьке дарування, і собі подибав шляхом, який проклав Сергій Кіраль. В інтерв’ю для київського видання директор департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури розповів, що у Львові з 13 січня 2022 року нарешті запровадять електронний квиток спочатку для пільговиків, а далі й для решти львів’ян. Чиновник переконував, що в Центрі обслуговування пасажирів, що на вулиці Горбачевського, пільговики можуть подати документи і вже через 10 хвилин отримати транспортну картку.
Станіслав Андрашко, начальник відділу з операційної роботи «Львівавтодору», дав фору Олегові Забарилу. Операційник «Львівавтодору» безкомпромісно наполіг: «Ми сповіщаємо пільговиків про готовність їхнього пільгового електронного квитка повідомленням або дзвінком і записуємо їх на отримання. Враховуючи, що функціонує 17 пунктів видачі карток, то за попередніми підрахунками до 13 січня всім, хто подав документи, ми встигнемо видати, якщо вони звісно звертатимуться за ними».
А далі настав колапс, уже традиційний для львівської виконавчої влади. У пунктах отримання пільгових е-квитків утворились черги, пенсіонери тривалий час були змушені стояти на морозі, поки підлеглі Андрія Садового працювали у теплі та комфорті так, як звикли працювати.
11 січня на вулиці Горбачевського, біля Центру обслуговування пасажирів, пенсіонер Ярослав, обурений до глибини душі, розповів журналістам: «То є повний хаос! Я отримав sms, що мені треба прийти сюди і забрати свою картку, хоча сам я живу в Рясному-2. Мені треба було їхати аж звідти, невже не можна було передати її в ЦНАП? Написано було прийти на одну годину, а все змістилось, бо людей купа, черги. Ото так вони з коронавірусом «борються».
Ще одна львів’янка, яка не назвала свого імені, також ремствувала: «Документи на отримання своєї пільгової картки я подала торік (2021 року. – Прим. ред.) наприкінці серпня. Тепер мені прийшло повідомлення, що потрібно прийти забрати її. І хоч мені призначили конкретний час, ми разом із дитиною вже стоїмо майже годину і мерзнемо».
Уже згаданий Олег Забарило так пояснив причину несумлінного служіння чиновників міськвиконкому територіальній громаді Львова: «Деякі картки логістично потрапили в ті чи інші локації, бо не завжди збігаються адреси реєстрації та проживання людей. Зараз ми працюємо над механізмом, щоб місце видачі карток людям було якомога зручнішим».
Уявляєте, ці недобросовісні чиновники аж після двотижневих скандалів узялись врешті за створення механізму видачі е-квитка. У головах міськвиконкомівських посадовців не вистачило кмітливості подбати, щоби е-квитки видавати там, де людина подавала документи. Чиновники не розуміють, що людина пішла подавати документи за тією адресою, яка їй найближча і найзручніша. Ось і вся логістика. Але ж ні, потрібно було всі е-квитки посортувати в алфавітному порядку та у довільний спосіб розвести у різні пункти видачі. Щоби людина, яка подала документи в Дублянах, була змушена отримувати е-квиток у Винниках. Чи дізнаємось колись, кому спала на думку ця «геніальна» ідея?
Після такого «креативу» директор ЛКП «Львівавтодор» Микола Власюк повідомив, що пільговики не приходять отримувати е-квитки у зазначену годину, що із Рудного в Рясне приїжджають раніше домовленого часу, а тому, будучи такими несвідомими, створюють черги. Або іще гірше: не приходять у призначений їм день.
Наприклад, мешканка Дублян Марія Припутяка прийшла у Центр обслуговування пасажирів, що на вулиці Горбачевського, щоби забрати свій е-квиток. Вона розповіла: «Прийшло повідомлення отримати е-квиток 6 січня в обід. Ну то вже не було можливості їхати, то вирішила прийти сьогодні. Побачимо, що з того буде».
Микола Власюк ремствує: «Закупили блок-смс, продумали (sic!) як воно має працювати і запустили з минулого тижня смс-інформування. Перший день роботи смс-інформування – 5 січня. 35% людей прийшло із тих, що отримали смс-ки. 6 число – 50%. Вчора (10 січня. – Прим. ред.) прийшли близько 120%, тому що люди, які не прийшли 5 і 6, масово прийшли».
Директор ЛКП «Львівавтодор» наче з якоїсь паралельної реальності випав на голови львів’ян. Хіба цей чиновник не знає, що 5 і 6 січня львів’яни готуються до Святої Вечері, а більшість приготувань виконують саме пенсіонери, тому що інші родичі працюють?
Якщо подивитись біографію цього посадовця, тоді стане зрозуміло, чому він розсилав повідомлення 5 і 6 січня. Незрозуміло інше: чому Андрій Садовий доручає керувати цивільною господаркою магістрові військового управління. Львів’ян, які мають відповідну освіту, знають місто і місцеві традиції, для керівної роботи не знайшлось? Керувати ЛКП «Львівавтодор» призначать то варяжку Єстеферову, яка торгувала памперсами у компанії Procter&Gamble, то варяга Власюка із ТзОВ «Альянс Маркет», спеціаліста з реалізації тютюнових виробів і напоїв. Фахівець із профільною освітою та практичними навиками коли очолить цей підрозділ, такий важливий для львів’ян?
На сторінці ЛКП «Львівавтодор» у соціальній мережі Facebook присутня інформація, що «20 січня відбулась нарада щодо впровадження е-квитка за участі очільника підприємства Миколи Власюка, директора департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Олега Забарила, голови транспортної комісії ЛМР Ігоря Зінкевича та голови ГО «За якісний транспорт» Святослава Товстиги. Активно працюємо над тим, щоб якнайшвидше зробити е-квиток реальністю для Львова».
А попередні місяці у 2021 році Власюк і Забарило чим активно займались? Адже в Андрія Садового так гучно анонсували, що 13 січня 2022 року – це остаточна дата, коли після багаторічних поневірянь нарешті запрацює система електронного розрахунку за міські пасажирські перевезення. Сьогодні львів’яни дізнались, що зазначена дата – це черговий фальстарт, що «повністю запустили усю систему 13 січня не вийде, оскільки є ризики збоїв у системі».
Тепер в оточенні Андрія Садового переконують, що до 1 березня зуміють хоча б видати е-квитки всім зареєстрованим пільговикам. Такі бравурні запевнення зумовлюють обґрунтований сумнів. Якщо станом на 11 січня 2022 року документи подали майже 100 тисяч пенсіонерів, а за місяць видали е-квитки тільки 10 тисячам, то скільки часу буде потрібно для видачі е-квитків решті 90 тисячам?
Не знають в Андрія Садового і достеменної інформації, скільки насправді є пільговиків у Львівській територіальні громаді. Одні чиновники переконують, що пільговиків є приблизно 200 тисяч, інші кажуть, що орієнтовно 250 тисяч. Ото буде кримінальна халепа, якщо з’ясується що нема стільки пільговиків, як заявляють чиновники. Адже свого часу відомий транспортний діяч Іван Велійка переконував, що у Львові половина пасажирів є пільговиками. І, відповідно, вимагав чималі фінансові компенсації з міського бюджету. І, очевидно, їх отримував після кожного шантажу з підвищення ціни за проїзд.
А тим часом міський голова вже традиційно знову почубився з депутатами за гроші. Андрій Садовий і його підлегла Ірина Маруняк ґвалтовно вимагали, щоби депутати профінансували провадження е-квитка на цілий 2022 рік і повною мірою, тобто відразу 400 мільйонів гривень на впровадження програми та понад 300 мільйонів гривень компенсації перевізникам за пільговиків. А якщо не профінансують, тоді міськвиконком буде вважати депутатів саботажниками і покладе на них всю відповідальність за багаторічне зволікання з впровадження електронної оплати пасажирських перевезень.
Натомість Наталія Шелестак, очільниця бюджетної комісії, обізвала міського голову та його заступницю брехунами і скоморохами, і покинула місце фінансових перепитій, гучно грюкнувши дверима.
Депутатська група, яка займається е-квитком і розподілом коштів, погоджуючись із демаршем Наталії Шелестяк, схвально кивнули головами. Ігор Зінкевич розповів, що чиновники мерії взагалі не ознайомили депутатів із програмою стосовно е-квитка. На сайті ЛМР її нема, тож депутати не знають, чи така програма, за яку Андрій Садовий вимагає 700 мільйонів із бюджету територіальної громади, існує в природі. Не ознайомили депутатів із самим насущним (за що роками затято боровся Іван Велійка і вся перевізницька компанія) – із механізмом відшкодування перевізникам за проїзд пільговиків.
І це вірно. Мало-хто звернув увагу, окрім пильних депутатів, що пасажири своїм е-квитком не будуть оплачувати проїзд, а лише його реєструвати. Олег Забарило так відверто і написав у своєму блозі: «Далі по тексту важливо розуміти, що «Леокарт», електронний квиток, е-квиток, карта – це все слова-синоніми, які означають засіб для реєстрації поїздки у громадському транспорті».
На фінансовій шахівниці львівських пасажирських перевезень 700 мільйонів гривень. А це означає, що й надалі будуть тривати непоступливі баталії між депутатами, які відстоюють інтереси львів’ян, і чиновниками, які ймовірно мають інші інтереси.
Святослав Товстига, експерт із питань транспорту, засновник ГО «За якісний транспорт» у коментарі для видання «Високий Замок» наголосив: «Доки у продажу не буде місячних абонементів на проїзд, доки не запрацює система пересадки з одного транспортного засобу в інший, доки не запрацює сервер автоматизованої системи оплати проїзду, доки не буде спеціальних додатків у смартфонах – доти не можна буде говорити, що у Львові працює е-квиток, на який було передбачено 12 мільйонів євро. Зараз це просто дорогий QR-код, який до того ж повноцінно не працює. Те, що є у Львові, – зовсім не той е-квиток, який працює у цивілізованих країнах Європи».
Святослав Товстига висловив виконавчій владі Львова свій професійний вердикт: «У мене складається враження, що е-квитка у Львові точно не буде в 2022 році. Нічого не готове! Економіка не готова, підприємства не готові, а головне – нема розуміння ситуації».
Експерт помиляється. Навпаки, в Андрія Садового є чітке розуміння ситуації. Якщо е-квиток запрацює як належить, якщо буде порахована кожна гривня, тоді в контролюючих органів може з’явитись чимало логічних, проте дошкульних питань за попередні роки пасажирських перевезень.
Недарма Сергія Журбенка, начальника відділу автоматизованої системи проїзду ЛКП «Львівавтодор» так скандально звільнили у червні 2020 року майже напередодні запровадження системи електронного квитка. Звільнили начебто на вимогу продавщиці памперсів Єстеферової, при індиферентності Андрія Білого та, ймовірно, персонального побажання міського голови.
Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст