Експерт з військової стратегії та автор нової книги про конфлікти Лоуренз Фрідман каже, що неправильне мислення, яке стоїть за вторгненням росії в Україну, походить від нездатності верхівки взяти на себе відповідальність за помилки. /ІА ЗІФ/

Професор Лондонського королівського коледжу та автор книги «Командування: політика військових операцій від Кореї до України» займається повномасштабним аналізом конфліктів після Другої світової війни. Аж від кубинської ракетної кризи, Фолклендської війни, вторгнення Саддама Хусейна в Кувейт та аж до теперішньої війни в Україні.

У розмові з журналістом The Guardian, експерт, якого називають «деканом британських стратегічних досліджень», розповів про путіна та його автократичну систему влади, що будь-яке рішення може мати для неї катастрофічні наслідки.

За його словами, у війні росії проти України були помилки, притаманні іншим автократичним державам під час конфліктів.

«Багато найбільш катастрофічних рішень походять через автократичний спосіб прийняття. Це, звичайно, стосується владаміра путіна, а також Саддама Хусейна та навіть аргентинського військового диктатора Леопольда Ґалтьєрі під час Фолклендської війни», - каже професор і зауважує, що й демократії «не завжди приймають найкращі рішення».

У взаємодіях між військовими та політичними лідерами саме відсутність відкритого та часто критичного зворотного зв’язку призводить до прийняття неправильних рішень.

«Автократії не мають механізму зворотного зв’язку, і вони закопуються, вірячи, що перевага автократії полягає у сміливому та рішучому прийнятті рішень», - каже Лоуренз Фрідман.

Проте одне невдале рішення чи якась невдача можуть повністю вивести з ладу вибудуваний автократичний механізм.

За словами експерта, російські військові операції протягом більш як століття часто досягали мета завдяки використанню переважаючої кількості (часто без зважання на втрати у живій силі та техніці). В Україну путін вдерся наявними силами, упевнений у швидкій перемозі. Також він зважав на внутрішньополітичні чинники та не запровадив загальної мобілізації. Тепер це рішення обмежило його масштаб сил, які він може розгорнути.

«Військова сила була доволі ефективною для путіна дотепер. Він використовував її в Чечні, Криму, Грузії та Сирії. Він використовував її доволі обмежено на Донбасі в Україні із 2014 року... Але його підхід до теперішнього українського конфлікту явно був оманою. Ви повинні припустити, що він не усвідомлював, на яку ставку йшов. Він щиро думав, що Україна розпадеться досить швидко…», - розповідає сер Фрідман.

На його думку, ключовий провал полягав у тому, що хоча російська розвідка широко проникла в Україну – як це визнав навіть Київ – ключові фігури навколо путіна або не розуміли України, або діяли для нього як відлуння.

«Схоже, що з експертами з України в Росії не консультувалися. Схоже, що путін спілкувався зі своїми товаришами по ФСБ і ГРУ, які поділяли його упередження», - вважає експерт.

За його словами, із промови, яку путін виголосив 21 лютого – за три дні до торгнення росії – випливає, що йому складно сприймати Україну та її Президента Володимира Зеленського всерйоз. Путін сподівався, що Зеленський домовиться.

Іще однією з проблем є жорстка ієрархічна природа прийняття рішень у кремлі. А чиновники найвищого рангу несприйнятливі до відповідальності за помилки. Вони не мають стимулів говорити правду вищому командуванню. Такі, як міністр оборони сєрґей шойґу та начальник генштабу валєрій ґерасіимов є частиною найближчого оточення. І попри звільнення багатьох генералів настало усвідомлення наявності проблеми, та не настало визнання її причин. Адже проблема не в них – винуватий хтось інший.

Навіть зараз, через шість місяців війни, Фрідман намагається зрозуміти логіку кремля. Та, зокрема, тактику створення зимової енергетичної кризи в Європі, щоби підірвати підтримку Києва.

Лоуренз Фрідман обережно прогнозує, що російські війська можуть зіткнутися з другою великою невдачею. Зокрема, на півдні України, де Київ підтискає на Херсонському напрямку.

«Чи буде щось велике, як оточення російських військ і захоплення біля Херсона? Якщо система не зазнає шоку, подібного до того, який пережила наприкінці лютого та на початку березня (коли росія відмовилася від своїх зусиль узяти Київ), я думаю, що Росія наполегливо продовжуватиме працювати, хоча би через те, що вона не може придумати нічого кращого. Кремль паралізований», - сказав експерт.