Історія змушена повторюватись, тому що її ніхто не слухає | Блог Олега Филика

Межа між психологією і психіатрією – один нелюд може знищити весь світ, але весь світ не може знищити одного нелюда.

Чи не хоче?

А може він – цей нелюд – сьогодні потрібніший комусь…

Адже не стільки йдеться про нелюда, як про його мету! Якраз про неї – про мету – мовчок… Про що нам мовчать має більші наслідки ніж те, про що нам говорять.

Всі новітні роки нашої Незалежності світ учив нас як рятуватися – від фінансового краху, від смертельної пандемії, від власного ядерного статусу. Нас роздягали, роззували, роззброювали і безкінечно вчили…

А там, де вчать рятуватися – не перемагають.

Не думаю, що багато країн насправді на початку цієї війни хотіли перемоги України, а деякі, впевнений, і досі не хочуть. Світ сьогодні шукає досить дивну формулу – як завдати поразки росії, не знищивши при цьому самого Нелюда.

Слухайте, я не вірю, що з усіма новітніми надсучасними технологіями стеження і всесильними західними спецслужбами не можна утилізувати помилку природи на прізвище путін! Історія знає не один приклад успішних операцій із ліквідації диктаторів авторитарних режимів. Адже справедливість настає тоді, коли кожен отримує те, що бажає іншому. Це, як на мене, дуже пасувало демократичним засадам суспільного життя та демократичного мислення Заходу.

Знаєте, життя завжди у будь-які моменти дає нам обирати. І якщо сьогодні нам погано – значить ми колись помилилися у своєму виборі, понадіявшись на гарантії, яких ніхто, якщо відверто, не мав жодного наміру дотримувати. Для чого? Що гарантовано бідному і слабкому – бідно і слабо виконується.

Тож лише зараз, коли весь світ на власні очі щодня бачить, якою ціною українцю дістається просте бажання жити, лише із запахом крові до них доходить що то таке – москаль.

Провина за цю війну належить минулому, відповідальність – теперішньому, а висновки – майбутньому. То коли ж ви зрозумієте нарешті, що без України немає у вас ніякого майбутнього?!

Олег ФИЛИК, доктор філософії