У стародавньому бойківському селі Зубриця Східницької ОТГ Дрогобицького району Львівщини урочисто освятили віднайдений герб цього високогірного населеного пункту.

Чин освячення у 150-літньому храмі св. Архистратига Михаїла здійснив місцевий парох о. Мар’ян Топорович.

Колись Зубриця була крайнім селом Турківського району. Після адміністративної реформи місцева Головська сільрада, до якої входила й Зубриця, припинила своє існування, а село приєднали до Східницької ОТГ. І от нещодавно в приміщенні старого адмінбудинку сільради знайшли серед іншого й оригінально вирізьблений з дерева герб села. Про його існування вже й призабули місцеві старожили. Герб передали на зберігання в церкву с. Зубриця.

Освячуючи цю місцеву реліквію, о. Мар’ян Топорович зазначив, що дуже символічно, що вона повернулась до свого рідного села. Бо наявність герба несе у собі великий смисл і свідчить про глибокі історичні корені та традиції краю.

Автором проєкту герба Зубриці є відомий львівський геральдист Андрій Гречило. Герб: щит розтятий на зелене та синє поля, у кожному з яких по золотій голові зубра, повернутій одна до одної, у відділеній ламано золотій главі червоне 16-променеве сонце з обличчям. Голови зубрів підкреслюють назву поселення. Синє поле означає місцеві водні ресурси, зелене – багаті ліси. Золотий колір (на прапорі – жовтий) уособлює сільське господарство, щедрість і добробут.

За офіційними даними село Зубриця було засноване у 1578 році. Хоча ймовірно тут й раніше проживали люди, які втікали від татарських набігів в гори. Розташоване село на середній висоті 655 м н.р.м. у долині річки Рибник-Зубриця, серед гір масиву Сколівські Бескиди. Колись село було досить густонаселеним. На старих австрійських картах площа його забудови є значно більшою, ніж тепер.

Під час Першої, а особливої Другої світової війни Зубриця зазнала значних руйнувань. Через село проходив фронт і багато будинків було зруйновано. Неподалік села німці, навіть, знищили радянського генерала Васильєва. За совітів на цьому місті спорудили пам’ятну стелу. Опісля здобуття Незалежності на місці пам’ятника збудували капличку.

Храм, що стоїть у центрі села, названий на честь святого архангела Михаїла (а також і святих апостолів Петра і Павла, бо був колись на це свято перенесений з верхньої частини села), входить до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення. Церква збудована 1872 року майстром Гаврилом Романом. Будівля за своїм типом належить до бойківських церков. Складається з трьох квадратних зрубів. У церкві збереглися унікальні розписи.

Сьогодні у селі проживає близько 150 осіб. Початкова школа була заснована у 1937 році. Але кілька років тому вона була закрита і кілька тутешніх учнів доїжджають на навчання в Борислав. Місцеві мешканці нарікають, що влада забула про їх існування. Автобус до села практично не ходить, хоча є прямий рейс зі Львова, але наразі водії їдуть лише до Східниці. Мобільний зв’язок також не працює. Єдиний зв’язок зі світом — через Інтернет, лінію якого селяни проклали за власні кошти.

Населений пункт є центром однойменного Зубрицького лісництва. Неподалік розташована пам’ятка природи Головський правіковий ліс. В центрі села є невеликий водоспад.

Поруч в рамках проекту «Збереження природної спадщини» за кошти обласного та місцевого бюджету й гранту Асоціації Єврорегіон «Карпати-Україна» здійснюється реконструкція старої водяної пилорами. Неподалік села в горах збережені фундаменти старого графського палацу, який був там за часів Австро-Угорщини. Трохи далі під горою Шибівкою до 1939 року існував старий монастир. Вузькоколійку у Зубриці розібрали на початку 70-х років минулого століття.

Навколишні краєвиди притягують мандрівників, які вражені красою місцевої природи, яка у такому первозданному вигляді збереглася навколо Зубриці. У навколишніх лісах водяться зубри, олені, вовки, ведмеді, лиси, рисі, зайці. В місцевій річці живуть бобри, які будують величезні загати.