Вже 400 днів триває повномасштабна російсько-українська війна. Ми захищаємо незалежність держави у запеклому протистоянні з нищівним ворогом. Багато наших краян цієї вирішальної для нації і всього демократичного світу пори борються з окупантом у лавах Сил оборони. Серед них і виходець із Городка капітана 1 рангу Степан Яким'як – морський офіцер, учасник бойових дій, начальник кафедри Військово-Морських Сил Національного університету оборони України, кандидат військових наук, доцент, автор понад двохсот наукових праць, співавтор Морської доктрини та Стратегії морської безпеки України, кавалер ордену Данила Галицького. Він є сином знаменитого городківчанина – світлої пам’яті Володимира Яким’яка, спортсмена, дворазового чемпіона світу з гирьового спорту серед ветеранів, рекордсмена, тренера і наставника кількох поколінь спортивної генерації Городка і Львівщини. Нещодавно ми по телефону поспілкувалися зі Степаном Володимировичем. Нам вдалося дізнатись більше про його життя, деякі цікаві деталі боротьби на морі й перспективи українського флоту.

Коротке досьє на капітана 1 рангу Степана Яким’яка

У ході повномасштабної російсько-української війни – з 24 лютого по 30 травня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях на морі як радник командувача угруповання різнорідних сил Військово-Морських Сил ЗСУ, що діє в Чорному морі. Раніше, з листопада 2015 р. по лютий 2016 р. – начальник відділу узагальнення досвіду та підготовки військ Штабу АТО. Учасник бойових дій. Нагороджений державними нагородами: кавалер ордену Данила Галицького, відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції». Також нагороджений: найвищою відзнакою Міністерства оборони «Доблесть і честь», відзнаками Ради національної безпеки і оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Посада, на якій проходить службу, – начальник кафедри Військово-Морських Сил Національного університету оборони України, провідного вищого навчального закладу Міністерства оборони України, який здійснює підготовку керівників стратегічної та оперативної ланки для Збройних Сил України та інших складових Сил оборони України. Кандидат військових наук, доцент. Автор понад 200 наукових праць. Співавтор Морської доктрини України на період на період до 2035 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1108; Доктрини «Військово-Морські Сили Збройних Сил України», затвердженої Головнокомандувачем ЗС України 19 січня 2021 року; проєкту Стратегії морської безпеки України, схваленої Радою безпеки і оборони України у лютому 2022 р.

Поділіться подробицями щодо початку Вашого професійного шляху. Що спонукало Вас до вибору саме такого фаху?

Шлях до моря розпочався ще з дитинства. Мій батько після строкової служби на флоті впродовж п'ятьох років спрямував синів саме на обрання професії військового моряка. З 15 років навчався у Нахімовському училищі та Вищому військово-морському училищі. Після отримання лейтенантських погон, служив на Чорноморському флоті, в штабі ВМС ЗСУ, захистив дисертацію в Національному університеті оборони у Києві. В умовах сьогодення здобув досвід антитерористичної операції, ведення воєнних дій.

Ви очолюєте кафедру Військово-Морських Сил Національного університету оборони України й докладаєте максимум зусиль для формування майбутнього ВМС ЗСУ. Розкажіть про свою діяльність в університеті, специфіку навчання, прагнення студентів та їхню спрямованість на набуття професіоналізму.

Національний університет оборони України є провідним навчальним закладом держави, що опікується питаннями захисту країни у різних планах. Його основне завдання – підготовка офіцерів вищої стратегічної та оперативної ланки. Головна мета саме морської кафедри – це, безумовно, підготовка офіцерів з питань національної безпеки держави на морі, проблем її забезпечення, використання різноманітних морських ресурсів України, розвитку військово-морської справи. Надзвичайно важливо постійно розвивати військово-морську науку, адже слухачі повинні отримувати актуальні знання про сучасні тенденції й особливості збройної боротьби на морі. Наш університет намагається ретельно розглядати досвід нинішньої війни, аби створювати якісний освітній фундамент для майбутніх фахівців.

Щоденно наші інформаційні джерела сповнені новин про війну на суходолі, у той час, як деталі морського протистояння менш доступні для широкого загалу. Та все ж, саме Військово-Морські Сили ЗСУ одні з перших прийняли удар ворога. Наші воїни змогли отримати одразу декілька реальних перемог: це і потоплення флагману чорноморського флоту рф ракетного крейсера «Москва», і звільнення острова Зміїний, і зрештою – зведення нанівець зусиль противника щодо захоплення Одеси і всього узбережжя. Справжнім обличчям українського спротиву стали морські піхотинці, які хоробро тримали оборону Маріуполя… Якими були початки повномасштабного вторгнення для ВМС?

Ще до початку повномасштабного вторгнення ворога було вжито заходи для своєчасного розгортання угруповань сил на морі, виведення їх з-під ударів противника й збереження для наступних дій та оборони держави з морських напрямків.

Зайшовши по суші з боку Криму, противник захопив узбережжя Азовського моря і перекрив доступ України до цього моря.

Водночас на Чорному морі надводні сили, берегові ракетні війська, морська авіація у складі різнорідного угруповання сил ВМС розпочали боротьбу з ворогом на морі. Для запобігання висадки ворожого десанту було створено систему протидесантної оборони держави. На початку ворог вів себе зухвало. Групи кораблів противника щодоби наближались до нашого узбережжя, демонстрували присутність та обстрілювали берегові об’єкти.

Найболючішими були перші втрати, зокрема загибель 3 березня 2022 р. нашого патрульного катера «Слов'янськ». Проте уже за декілька тижнів обстановка почала змінюватись. З аналізу досвіду стало зрозумілим як вести боротьбу.

В якості радника командувача угруповання сил ВМС вже з 24 лютого я брав участь в аналізі обстановки та надавав пропозиції командувачу угруповання сил ВМС до рішень за обстановкою. Першим успіхом української морської зброї та військово-морського мистецтва був удар по фрегату «Ессен», одного із вдох найновіших та наймогутніших кораблів Чорноморського флоту рф.

Проаналізувавши щоденне маневрування корабля, було спрогнозовано точку удару та випереджено його дії. Внаслідок удару противник був деморалізований, корабель залишив район виконання завдання, пішов максимально можливим ходом до Севастополя і не повертався у море протягом 10 діб!

Окрім того, противник перестав наближатися до нашого узбережжя.

А повний зрив панування противника на морі відбувся після знищення крейсера «Москва». Перше «полювання» на крейсер відбулось 4 квітня, однак кораблю вдалося сховатися за газодобувними платформами Одеського родовища. Проте, висновки з аналізу цих дій були використані під час наступної спроби 13 квітня, яка завершилась успішно. Внаслідок попадання у корпус двох ракет берегового комплексу «Нептун» крейсер, не впоравшись з пожежею, почав тонути…

Можливо, хтось думає, що це був «подарунок долі» або «збіг обставин». Насправді, хотів би підкреслити, що для обґрунтування доцільності удару по крейсеру було враховано досвід його дій у війні в Грузії, рівень підготовки екіпажу з відбиття ракетних ударів, нездатність основного зенітно-ракетного комплексу крейсера боротись із протикорабельними ракетами на висотах менше 10 метрів, знаходження на крейсері пункту управління флоту. Лише після цього командувач угруповання прийняв рішення на удар.

Усі спрацювали мужньо і професійно: ракетники, розвідники, підрозділи спостереження, орган управління. Це підтвердило нашу перевагу над противником у здатності прогнозувати дії на морі, визначати пріоритети і випереджувати ворога з урахуванням набутого досвіду.

Якими є нові етапи збройної боротьби на морі? Зокрема, розкажіть про реалізацію проєкту зі створення флоту дронів?

Після знищення крейсера «Москва» суттєво змінився характер дій на морі. Ми відкинули ворога до займаних ним берегів, зірвали його панування на морі та знизили до нуля імовірність проведення ним десантної операції. З того часу російські кораблі не відходять від узбережжя Криму. Слід також мати на увазі, що саме внаслідок зриву панування противника на морі з’явилась можливість повернути під контроль України острів Зміїний та примусити ворога погодитись на реалізацію «Чорноморської зернової ініціативи» з експорту українського збіжжя. Тобто, бойовий успіх українських моряків дозволив диктувати умови ворогу.

Сьогодні морем експортовано вже понад два десятки мільйонів тонн зерна. Щоб судна могли приходити в порти, вантажити зерно та вивозити його морем, угрупованням сил ВМС цілодобово здійснюється чергування ударних сил для реагування на дії противника, протимінні дії, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами ворога та інші заходи.

Єдиним невирішеним завданням на сьогодні залишається боротьба з кораблями противника, що є носіями ракет комплексу «Калібр» і завдають ударів із районів поблизу Криму по об’єктах на усій території України. Проте комплексний удар безекіпажними надводними і безпілотними авіаційними комплексами 29 жовтня 2022 р. засвідчив, що з’явились новітні ефективні засоби для боротьби з ворогом на морі. Противник втратив контроль над своїми водами і не є здатний захистити сили навіть у пунктах базування. Хочу наголосити, ці події стали не лише початком нового етапу боротьби з агресором на морі, а й ознаменували прихід епохи роботизованих війн.

Розуміючи це, вище воєнно-політичне керівництво нашої держави вживає масштабні заходи з розвитку роботизованих систем, триває збір коштів на морські дрони. Як відомо, командувачем ВМС ЗСУ оголошено про створення нового бригади морських роботизованих комплексів, а на кафедрі ВМС університету опрацьовано тактику застосування таких комплексів.

Впевнений, що наші успіхи не обмежаться ударами безекіпажних надводних комплексів, які вже відбулись 29 жовтня 2022 р. та 22 березня 2023 р., а наступні морські операції роботизованих комплексів будуть ще більш масштабними і, безумовно, ще успішнішими.

За винятком розчищеного в липні 2022-го вузького фарватеру під «зерновий коридор», акваторія Чорного моря залишається замінованою вже понад 13 місяців. На вашу думку, скільки ресурсів і часу знадобиться для морського розмінування?

Морська мінна зброя залишається одним із найбільш ефективних засобів боротьби на морі, у тому числі – в протидесантній обороні морського узбережжя. Водночас, дії противника на морі в теперішній час та погані погодні умови, зокрема шторми, негативно вплинули на мінну обстановку у Чорному морі.

Зросла мінна небезпека й для цивільного судноплавства. ВМС ЗС України постійно проводять заходи з ліквідації плаваючих на поверхні моря та викинутих хвилями на берег морських мін. Очищення морських районів від мін є дуже складною і довготривалою справою.

По-перше, поки противник веде активні дії й наносить все нові удари, мінна загроза не може бути повністю ліквідована. Лише в умовах настання миру з’явиться можливість повномірної ліквідації мінної загрози. Будуть створюватимуться протимінні сили для пошуку та знищення морських мін та інших вибухонебезпечних предметів у морських районах. Як засвідчує досвід ліквідації морських мінних загороджень у повоєнний період, цей процес триватиме не дні чи місяці, а довгі роки. Усе залежить від масштабів мінування та спроможностей протимінних сил.

У чому основна перевага українських Військово-Морських Сил? Та які головні недоліки ворога?

У збройній боротьбі дуже цінно усвідомлювати сильні сторони й недоліки – як свої, так і ворожі. Я вважаю, що насамперед нам вдалося здобути перевагу над противником саме в стратегічному плані. Не зважаючи на те, що в певний час рф загарбала більшу частину Чорноморського флоту, нами була обрана правильна стратегія розвитку військово-морських спроможностей та боротьби на морі.

Основною перевагою українських сил є врахування досвіду попередніх дій, воєнних конфліктів, ретельне вивчення морської доктрини та військово-морської стратегії противника, оперативний аналіз поведінки противника та моделювання майбутніх дій ворога.

Минулоріч у жовтні в Туреччині спустили на воду перший корвет для ВМС ЗС України «Гетьман Іван Мазепа»… Якими бачите перспективи українського військового флоту? Який вплив має допомога від наших іноземних партнерів для зміцнення обороноздатності ВМС?

Так, справді перший корвет типу «Ада» вже добудовується на воді і повинен бути переданий українській стороні до кінця 2023 року. Передбачено закладку корпусу і будівництва другого корабля даного типу.

У Великій Британії завершують підготовку українські кораблі-міношукачі «Чернігів» та «Черкаси» типу «Сендаун», отримані від ВМС цієї держави. Військово-морські спроможності, попри певні втрати в бойових діях, продовжують активно відновлюватися та розвиватися.

Багато різних видів морського озброєння ми отримуємо завдяки допомозі іноземних партнерів. Наприклад, берегові ракетні комплекси «Гарпун», зразки ракетної зброї невеликої дальності стрільби, малі катери, безпілотні авіаційні комплекси постійно передаються нашим військовим морякам для боротьби з ворогом.

Є й інші перспективні проєкти з розвитку оперативних спроможностей ВМС ЗС України. Так, пріоритним є розвиток: ударних спроможностей (з нанесення ударів на великі дальності,понад 300 км), систем розвідки й спостереження, морських роботизованих комплексів.

Допомога іноземних партнерів є критичною, адже, на жаль, в умовах фази активної боротьби із набагато могутнішим противником в України нема достатньої кількості потрібних ресурсів. Отож ми повинні перемагати завдяки своїм професійним та інтелектуальним здатностям, креативному й проактивному мисленню, вмінню знаходити вихід із різних складних ситуацій.

З якими словами підтримки визвернулися би до кожного українця?

Сьогоднішнє інтерв'ю для мене – звіт моїм землякам, людям, що живуть на Городоччині, Львівщині – моєму батьківському краї. Вдячний землі, на якій зростав, батькам, друзям, вчителям, що з раннього віку вкладали в мене лише найкраще. Та загалом, як представник ВМС ЗСУ, тих, хто безпосередньо зараз відстоює наші кордони, хочу запевнити усіх громадян, що військові моряки й надалі будуть виконувати поставлені завдання та в міру своїх спроможностей незламно виборювати омріяну перемогу для нашої держави, її спокою й процвітання.

Бажаю кожному українцю відчувати відповідальність за краще майбутнє нашої України й пам'ятати, що ми живемо в державі з неймовірним морським потенціалом!

Слава Україні!

Героям Слава!

Спілкувались Єва ПЕХ та Роман СМІЛКА (газета «Народна думка», Городок)