23-05-2019 11:349722
21 травня на сесії Львівської обласної ради її голова Олександр Ганущин публічно звинуватив свого заступника Володимира Гірняка в організації «заколоту»: буцімто частина депутатів вирішила змістити чинного очільника обласного парламенту із займаної посади.
Про причини цього скандалу та можливий розвиток ситуації в облраді ми вирішили порозмовляти з паном Ганущиним. Його відверті відповіді на наші запитання для багатьох будуть не зовсім приємними.
Пане голово! Немає вічних посад. Після виборів в Україні маємо нові політичні реалії. В обласній раді Ви були представником Блоку Петра Порошенка. У принципі, цілком логічно, що тепер Вас вирішили «позбутися».
Немає в цьому логіки. Ми мусимо поглянути на це все із загальноукраїнської позиції. Дії нової влади за цих кілька перших днів можемо окреслити словом «реванш». Синонімом цього слова є колабораціонізм, а по-простому – зрада. Щодо столиці, то сподіваюся, що народні депутати перед натиском із закритими списками встоять, бо інакше в майбутньому парламенті в нас буде більшість із представників нової «зеленої» команди.
Але я хотів акцентувати на тому, що зрада лише не десь там у столиці, вона може бути й тут. І, на жаль, я бачу, що дехто з так званих колег в обласній раді починає розхитувати ситуацію навколо мого звіту на підставі тези, що буцімто з ним не встигли ознайомитися. Тоді як кожна людина могла ознайомитися з ним на сайті обласної ради заздалегідь. Тому я цю ситуацію не розцінюю інакше, як бажання побавитися в гру за крісло голови обласної ради. На сьогодні я відчуваю настрої серед депутатського корпусу. Зрозуміло, що голосів під це немає, і з’явитися вони можуть тільки в одному випадку: коли сюди прийде новий голова обласної адміністрації і хтось із депутатського середовища ради почне в цю гру грати.
Якщо головою ЛОДА стане Ваш колега по роботі в адміністрації Ющенка Тарас Батенко, тоді як?
Розмовляв сьогодні з Тарасом Івановичем. Мене цікавило його ставлення до виборчої системи і голосування в парламенті. Зрозумів, що ми з ним на одній позиції щодо неможливості відходу від відкритих списків. Нічого не варті ініціативи, які консервують закриту виборчу систему. Принаймні як на 22 травня я знаю, що наразі він готується до боротьби за мандат у своєму мажоритарному окрузі.
Лобіювання закритих списків не є зрадою очікувань виборців?
Куди вже більше (сміється). У тому числі і власних обіцянок, які дав на трибуні парламенту пан Зеленський два дні тому. Він же казав, що нардепи мають на дві місяці завдання: ухвалити новий виборчий кодекс із відкритими списками та інші закони. А тепер він ставить нове завдання: консервуймо найгірший варіант виборчої системи, що існувала в Україні.
Але ж Президент вніс саме те, про що домовився з лідерами фракцій напередодні. Це вони його просили знизити прохідний поріг та закрити списки.
А де принциповість Президента Зеленського? Тільки в кіно?! Ну, щодо кістки, яку кидають лідерам фракцій, то все зрозуміло. Вона така подвійна, з двох боків можна відкусити. З одного боку, це і пониження прохідного бар’єра, а з іншого – одноосібний вплив лідерів на формування виборчого списку. Але чи це пройде в українському парламенті? Я б хотів у цьому дуже сумніватися.
Мажоритарники через це бунтують на сесії.
Я чув, що навіть готові блокувати трибуну. Дай їм Боже здоров’я.
Але повернімося до ситуації у Львівській обласній раді. Чому все-таки депутати не проголосували за внесення питання про Ваш звіт до порядку денного?
Це взагалі дрібна історія. Смішно сподіватися, що такі питання можуть становити якийсь інтерес. Бо розрахунок був на те, щоб потягнути час. Бо, мовляв, коли буде новий голова облдержадміністрації, він включиться в цю гру. Вони вирішили придумати такий примітивний варіант тиску. Хлопці на це пішли, сподіваючись комусь показати, що, бачте, ми ті, які зуміли підвісити ситуацію, ми на щось впливаємо, з нами треба рахуватися. Але після початку парламентських виборів на Львівщині все буде однозначно вирувати в опозиційній до президентської влади ніші. Тому ставка на підтримку їх Києвом – це програшний варіант.
Доволі дивним є те, що Вас фактично підтримала «Самопоміч», адже пам’ятаємо напружені відносини з цією фракцією.
Політика – то взагалі дивна річ, деколи різна і непередбачувана. Я, приміром, у своїй заяві на сесії адресував пану Гірняку, що розумію його позицію, бо це нічого персонального – лише бізнес. А щодо «Самопомочі», то можу хіба що подякувати їй за відвертість та розуміння ситуації. Думаю, що представники цієї політсили просто тверезо в цьому розібралися.
До речі, вони підтримали і звіт голови обласної державної адміністрації.
Якби їхніх голосів не було, то цей звіт не пройшов би. Це було б негативною і негарною крапкою на завершення каденції Олега Синютки. Що ж, підкреслюю, не буває вічних ворогів.
Але ж кожен голова ради розуміє, що його посада не вічна.
Однозначно. Ніхто не скасовував строковості каденції. І завжди, коли я виходив на звіт, мене питали, чи планую йти у Верховну Раду. Але вирішують депутати, потрібен я їм на цій посаді чи хтось інший. Ставлюся до цього притомно, як і до того, що треба буде вирішувати, чим займатися після місцевих виборів 2020 року.
Самі не думали піти у відставку після цього всього, що сталося на сесії?
Не бачу нині підстав, чого б я мав піти зі своєї посади. Обласна рада ефективно працює, ухвалюють програми, контролюють виконання бюджету. Ну, є частина людей, яка підбурює інших грати в міні-перевороти. Окей, нехай бавляться. Що з цього буде, я вже сказав. Вони явно поспішили з такими кроками.
Чи не викликало Вашу таку бурхливу реакцію те, що Володимир Гірняк висловлює бажання балотуватися на виборах до Верховної Ради України у виборчому окрузі, де нардепом є нині Ваш колега Ярослав Дубневич? Найкраща оборона – це напад. Ви реально своєю заявою заскочили багатьох.
Я чув цю версію. Але чув і версію інших депутатів. Мовляв, ухвалімо звернення від обласної ради про підтримку кандидатури Гірняка на посаду голови ЛОДА.
Ну і що? Закон це дозволяє.
Я ж не кажу, що цього не можна робити, але навіщо це треба було робити зараз? І навіть не в контексті вашого питання про Тараса Батенка. Навіщо це робити, коли нічого не зрозуміло з першими кроками глави держави? Чи відповідально це буде нині з боку обласної ради? Здається, сам Гірняк казав в одному з інтерв’ю: погляньмо, хто ж такий цей містер Зеленський. Зрештою, хіба є підстави вважати, що до цього звернення в Києві хтось прислухається?
На додачу тут, в обласній раді, паралельно йдуть такі хвилі, про які я навіть не здогадувався. Окрім того, все це ще й збіглося з тим, що інтерв’ю, яке взяв у мене ваш колега, який володіє мистецтвом написання яскравих заголовків, зворохобило багато кого в місцевому політикумі й не тільки. Мої слова також послужили каталізатором подій у раді і щодо мого звіту, який, на жаль, так і не потрапив до порядку денного.
До речі, Анатолій Гриценко заявив про об’єднання на майбутніх виборах з «Народним контролем». Чи не здається Вам, що Зеленський віддає Львівщину на відкуп команді Гриценка?
Це їхнє право. Чув, що Андрій Мисик керуватиме штабом. Це помилка тих, які уявляють, що так може бути, що такий важливий регіон розмінюватимуть на користь політичних союзників. Тому що ніхто не буде вкладати в чужу політичну силу і щось тій політичній силі віддавати. Особливо коли мова йде про людей, які володіють 70-відсотковим рейтингом у країні. Тому це лише припущення, яке не має нічого спільного з реальністю. Переможці нічого просто так не віддають, треба або платити, або відпрацьовувати. А те, що відбувається в обласній раді, поки що навіть на спробу відпрацювати якийсь аванс не тягне.
Я так розумію, що у Вас є більшість в обласній раді. Чи в цій ситуації Ви ініціюватимете відставки своїх заступників? Вам же не дуже комфортно тепер працювати з ними.
Нам треба всім обдумати, як рухатися далі, і їм насамперед треба над цим поміркувати. Ми ще не мали розмови за підсумками сесії. У кожного в голові повинно все укластися. От коли все це у нас у головах повкладається, то буде така розмова. Але, безумовно, якщо ситуація розвиватиметься далі, то доведеться розглядати різні варіанти.
Чи в нинішніх реаліях думаєте балотуватися до Верховної Ради?
Реалії йти до парламенту при закритих виборчих списках дорівнюють нулю. А щодо реалій у мажоритарці, то в нас є чимало гідних людей на ці посади. І перш за все чинні нардепи в тому числі. Той же Володимир Гірняк, який має намір іти до парламенту. Я лише вітаю це, хоча не розумію, чому він обирає сільський округ: уся попередня його політична кар’єра була пов’язана з містом Львовом. Адже йому там, чесно кажучи, нічого не світить. То, певно, брак політичного прогнозування. Ну, кожен може спробувати свої сили, де хоче.
Але, повертаючись до питання, сам давно вирішив, що себе за нинішньої виборчої системи в списках кандидатів не бачу. Ні з міркувань кар’єрних, ні з політичних. Ну що в цій майбутній Верховній Раді із «зеленими слугами народу» на пару з опозиційною платформою можна буде робити?
Є ще й певні етичні міркування: мені важить те, що мене обрали головою обласної ради. Треба відпрацьовувати свою каденцію і завершувати питання, які ми запланували.
Я особисто не вірив, що парламентарії ухвалять виборчий кодекс. Але якби принаймні були виборчі відкриті списки, то, можливо, до цього питання вартувало б повернутися. А так – тверде «ні».
До речі, варто восени зробити перезавантаження місцевих рад і провести вибори?
Є Верховна Рада України, Конституція і низка законів, які визначають термін, на який нас обрали. Я розумію, що цього хотілося б новому Президенту і його команді. Але в більшості країн, у тому числі європейських, проведення виборів не збігається в часі. І немає такого, що хтось переміг на одних виборах, а через два місяці – на інших.
Окрім того, досі не завершено реформи адміністративно-територіального устрою держави. На першому і другому рівнях треба розібратися з повноваженнями сільських, селищних і районних рад, завершити з повсюдністю майбутніх ОТГ. Тому проводити нині вибори – це щонайменше політично безвідповідально. Щодо виборів до обласних рад, то тут також треба державі вирішити та відважитися на передачу повноти влади на місця, створюючи виконкоми. Якщо так – то вносьте зміни до законів та Конституції. Не потрібно – скажіть про це прямо. Але принаймні завершіть архітектуру першого і другого рівня місцевого самоврядування. Бо на сьогодні вже виникає купа проблем, які неможливо вирішити в режимі чинної каденції.
Повернімося до інтерв’ю, в якому Ви заявили, що Львівщина буде в опозиції до Зеленського. Але ж третина тих виборців області, що прийшли на виборчі дільниці, проголосувала за нинішнього Президента. Навіщо було провокувати?
Там було пряме запитання: чи залишиться Львівщина в опозиції до Зеленського. Відповідь моя була: «Переконаний на 100%, що точно залишиться». Багато прихильників новообраного Президента чи тих, які бачать себе в його орбіті, почали навколо цього лемент. Може, це і на краще. Бо з такими словами у заголовку це інтерв’ю добре розійшлося. Тому хочу подякувати нашому спільному знайомому Олегові Довганику за такий умілий підхід до написання заголовків (усміхається).
Але загалом, от як, на Вашу думку, Львівщина має реагувати, коли вчора нам розказують про якийсь референдум щодо миру з Російською Федерацією та ситуації на Донбасі? Це всього-на-всього третій день. А що буде далі? Коли ми побачимо повноту кадрових призначень на центральному рівні чи на регіональному? А коли побачимо виборчі списки? А якщо буде наступ на законодавчо визначені мовні квоти?
У мене особисто немає позитивного прогнозу щодо поліпшення ставлення до Президента Зеленського на Львівщині. І кожен день мене в цій думці зміцнює. І я б навіть хотів тут помилитися. Хотів би, щоб теми, пов’язані з євроатлантичною інтеграцією, було продовжено. Адже це декларували в інавгураційній промові Президента Володимира Зеленського разом з відкритими списками. У мене тепер дуже мало довіри є до людини, яка за півтори доби кардинально змінює свою позицію. На догоду фракціям, усупереч своїй позиції – мене не цікавить. Треба фіксувати позицію глави держави на триваліший період, аніж півтори доби. Те, що зараз відбувається, – категорично неправильно.
З ким бачите своє політичне майбутнє?
У раді є цілком здорове ядро, з яким ми працюємо три з половиною роки і з ними ми будемо працювати до завершення каденції. Поза межами ради в нас підростає нове покоління адекватних людей. Окрім того, у нас цікаві керівники комунальних закладів, яким залежатиме на власній перспективі, бо основна функція обласного парламенту мала б фокусуватися на них. А нині ми обтяжені багатьма заходами з регіональної політки, на які витрачаємо немалий ресурс, який іде на низи, а мав би йти на 150 обласних установ. Тому це три великі групи людей, з якими я б себе бачив.
Щодо політики, то вона зараз дуже змінюється. Однозначно, що я буду з цією командою, яка виступає за євроатлантичні цінності. І таких команд може бути навіть кілька. Думаю, що ближче до часу формування нового уряду після парламентських виборів можна буде до цього питання повернутися. Бо на сьогодні не знає ніхто, як воно буде.
Олександре Олександровичу, поки Ви відповідали на моє запитання, з’явилась інформація, що народні депутати не підтримали внесення змін до закону про вибори. Отже, обиратимемо Верховну Раду по-старому.
Тішуся, що, поки ми записували інтерв’ю, мій прогноз, викладений у блозі, який довелося писати у важку ніч після сесії, справдився. Бо все-таки український парламент зумів обрати лише «менше зло», намацати правильний політичний вектор і не піддатися на пропозицію Президента Зеленського скасувати мажоритарку і понизити бар’єр. Чому це правильно? Бо якби це пройшло, то ми перейшли б до закритих пропорційних списків і назавжди поховали ідею відкритих виборчих списків, які сприяють внутрішньопартійній конкуренції та є ознакою демократії і відкритого діалогу з виборцем. Навіть ті, кому нині ненависна мажоритарка, повинні визнати, що народні депутати обрали менше зло і правильний політичний вектор.
Пане голово, через свої службові обов’язки Ви мусите перебувати в постійному діалозі з головою облдержадміністрації, бо від нього залежить робота виконавчої влади з реалізації обласних програм і багато інших важливих речей. На якого голову ЛОДА Ви очікуєте?
Я бачу, який стиль обрала команда Президента України. Думаю, що це будуть есемески, шоу-вибори, прямі ефіри, на яких «обиратимуть» таких призначенців. Усе це шоу буде розраховано на позитивну реакцію, що сприятиме на позачергових виборах. У такому разі я не бачу жодної притомної людини, яка може туди потрапити. Якщо йтимуть традиційним шляхом підбору голови ЛОДА – досвід, уміння працювати в регіоні, – то, крім двох названих в інтерв’ю прізвищ, існує щонайменше ще добрих півтора десятка тих, які не те що хочуть, а були поруч цієї посади. Напевно, це значно кращий варіант, аніж обрання керівника області шляхом есемес-голосування.
І є третій варіант, до якого я, чесно кажучи, найбільше готуюся. Він полягає в тому, що в Києві махнуть на львів’ян рукою і пришлють нам когось такого середнього. Я говорю зараз про образ, а не про прізвища, між Салом і Костюком у російськомовному варіанті, зі знанням області винятково з вікна автомобіля. От на такий варіант я, на жаль, очікую найбільше.
Та ну, глава адміністрації Президента – львів’янин, він же не захоче для своїх земляків поганого варіанта. Тоді кандидатура Гірняка не є найгіршою в цій ситуації.
Ну і що? Зараз дійдемо до того, що він мешкає зі мною в одному селищі. Команда Зеленського не має виробленої політики щодо нашого регіону. Вона має бачення щодо тих областей, де перемогла. Янукович начальника Генштабу призначав півроку. Там, де концентрують свої зусилля, вони ухвалюють рішення дуже швидко. Коли в них дійде черга до призначення кадрів у регіонах, я не знаю. Думаю, що ми будемо останніми в списку, нам дадуть найгіршу історію.
Якийсь песимістичний сценарій.
Коли мене питають притомні люди з цього потенційного списку осіб на посаду голови ЛОДА, то я їм кажу: «Не спішіть, хлопці, туди, де вас не просять. Навіть і не думають про вас. Дочекайтеся розв’язки парламентських виборів». Побачимо, як воно буде.
Артистом на Львівщині складно бути: тут же політичні зубри – затопчуть.
До мене приходять колеги і кажуть, що після призначення нового голови виконавчої влади в області почнуться перебіжки під голову ЛОДА. А я собі думаю: хто ж до нього відважиться побігти? Перший чи другий? Але їх буде мінімальна кількість.
Дякую, пане Олександре, за розмову. Завжди треба розставляти крапки над «і». Очікуємо Вашого звіту на наступному пленарному засіданні. Ну і нових сюрпризів. Без них нині вже неможливо уявити нашу політичну дійсність.
Розмовляв Андрій БОЛКУН, Leopolis.news