У погані часи дві речі залишаються для людей абсолютними – це час та ілюзії. Ми не вибираємо час, у якому живемо, але ми можемо вирішити як жити у час, який вибрав нас. І якщо можливість робити вибір у нас є, то можливості уникнути його ми не маємо. Я маю на увазі вибір свідомий, бо для тих, хто обрав ілюзії, все, звісно, набагато легше.

Відсутність ясного розуміння здовжує війну до безкінечності. Люди марять миром, влада використовує війну як джерело власної слави та рейтингів і лише дуже маленька частина суспільства розуміє, що мир – це ніщо інше як частина війни. Та меншість, яких війна безпосередньо стосується, хто бере в ній участь, хто живе нею і в ній вже більше року, а то й усі 9.

Перемога не приходить з миром. З миром приходить інша війна – війна грошей, впливів, політики, медіа, дипломатії… Та війна, яку ми з 90тих весь час програвали. Програвали – бо робили з миру чесноту і так народжували нову мораль мирної толерантності до зла, де Брут може миритися з Цезарем, Каїн – з Авелем, Іскаріот – із Христом. Це смертельно небезпечна ілюзія, котра полягає у вірі, що ми можемо вибирати: мати нам війну чи не мати. Насправді за нас цей вибір давно зробили.

І переможемо ми в цій війні лише тоді, коли раз і назавжди відмовимося бачити в росіянах людей – так навчимося самі і так навчимо своїх дітей! А з нелюдами миритися не можна. Не по християнськи це…

Олег ФИЛИК, доктор філософії