logo
27/12
19/12
17/12
13/12
11/12
03/12
01/12
28/11
26/11
12/11
11/11
04/11
02/11
30/10
2 ...

Реставрація живопису: досвід Львівського історичного музею

17-05-2023 15:253749

Реставрація живопису: досвід Львівського історичного музею
Фото: spadshchyna.lviv.ua

Як реставрують твори живопису: досвід Львівського історичного музею / Бюро спадщини /

Цьогоріч Львівський історичний музей, фонди якого налічують близько 380 тисяч музейних предметів, зустрічає своє 130-ліття.  Його діяльність починається з кінця ХІХ ст., саме тоді, у 1893 р.,  було засновано Історичний музей міста Львова. Одним з напрямків роботи музею, окрім експозиційної та дослідницької діяльності, є реставрація мистецьких творів, зокрема живопису. 

Бюро спадщини поспілкувались із  художником-реставратором першої категорії ЛІМу Юрієм Буньо про тонкощі та складнощі його роботи та ділимось з вами цим цікавим матеріалом.

Підбір живопису на реставрацію та деталі реставраційного процесу

Картини потрапляють на реставрацію у двох ключових випадках — незадовільний стан картини та підготовка їх до експозиції. У першому варіанті відбирають найскладніші роботи та такі, які перебувають у критичному стані — прориви, деформації, наявність плісняви,порушений зв’язок ґрунту з основою, потемніла лакова плівка, наслідки нефахової реставрації, які треба усунути. 

Для тематичних чи тимчасових виставок з фондових колекцій відбирають декілька картин, їх оглядають на наявність пошкоджень. Тоді проводять відповідні реставраційні роботи у залежності від стану картини, а також надають їй експозиційного вигляду.

Реставраційна майстерня ЛІМу

Є види робіт консерваційного характеру та реставраційного. Консерваційні роботи мають на меті зберегти стан твору та передбачають заходи, які забезпечать його від подальшого руйнування, натомість реставрація включає процеси з покращення естетичного вигляду роботи, заглиблюючись в причинно-наслідкові дефекти експоната та поетапно усуваючи їх: доповнення втрат основи, дублювання або підведення крайок, усунення прописів, пізніших записів, потоншення потемнілого лаку тонування, лакування і т.д.

Першочергово на картині  закріплюють фарбовий шар і ґрунт методом нанесення профілактичної заклейки – твір заклеюють цигарковим папером, та прогрівають каутером або праскою вкладаючи кракелюр, далі роботи проводять з основою.

Процес реставрації картини

Зі зворотної сторони, усувають прориви чи втрати полотна, знімають поверхневі забруднення, вирівнюють деформації. Вирішується питання доповнення реставраційних крайок або дубляжу та якого роду клей краще застосувати в тому чи іншому випадку. Наступним етапом підводять ґрунт, якщо є втрати,  тоді знімають забруднення та потоншують лакову плівку, якщо є пізніші реставраційні нефахові тонування, прописи, записи, ґрунтування, реставратором проводиться усунення цих нашарувань. 

Фрагмент твору усунено прориви авторської основи

Також під час реставрації, за необхідності, виконують реконструкцію зображення картин. Якщо фахівці знаходять щось схоже у книгах та інших візуальних джерелах, то за цим аналогом і проводять реконструкцію твору. У протилежному випадку місце втрат авторського кольорового пігменту підтоновують в колір авторського малярства, щоб ділянка реставраційного ґрунту не відвертала на себе увагу глядача. Підбирають максимально наближений тон до авторського або на тон світліший. Тонування — один із завершальних процесів реставрації. Після завершення усіх реставраційних робіт на твір потрібно нанести нову захисну лакову плівку.

Процес реставрації картин

У реставрації фактично всі процеси зворотні, тому використовують такі матеріали, які мають зворотну розчинну дію. Під час роботи з олійним живописом не слід використовувати спиртові розчини, оскільки це шкодить фарбовому шару. В темперному живописі (в іконах) речовини із вмістом спирту використовують частіше, бо вони до прикладу сприяють кращому проникненню клею при закріплені левкасу (суміші алебастру або крейди з клеєм, що вживається для ґрунтування дерева, а також зроблений з цієї суміші ґрунт).

Усі роботи з мистецьким твором проводять при певному температурному режимі. У майстерні, де проводять реставраційні роботи та у фондових приміщеннях, має бути 18-20 градусів і вологість 40-60 %.

На час війни фонди також додатково захищені, частина робіт перебуває у металевих кейсах, які убезпечують їх від пожежі. Частину захисних матеріалів надали міжнародні організації — це матеріали для обгортання експонатів, вогнетривкі ковдри, ящики. В основному це допомога від польських колег. Музей співпрацює з ними тісно уже тривалий час. 

Портрет Яна III Собеського чи Портрет невідомого чоловіка з монетами та інші цікаві знахідки під час реставрації

“Робота над портретом Яна III Собеського була для мене особливою,  — пригадує реставратор живопису Юрій Буньо, оскільки це фактично моя перша робота в цьому музеї й мені дали, на перший погляд, не значущий твір.  Під час реставрації було виявлено, що картина повністю перемальована, це було сенсаційно, адже не часто реставратору потрапляє робота, поверх якої створено нову картину.Це для музею дуже вагома річ, бо в інвентаризаційних книгах була вказана одна робота, а тут я повертаю після реставрації зовсім іншу картину, зовсім інше зображення” – розповідає реставратор. 

З цього питання було скликано декілька науково-реставраційних рад з адміністрацією музею та з інших музеїв, щоб подискутувати про подальший процес реставрації — чи знімати верхній шар, чи ні. На раді були представлені рентгени, які показали, що під низом живопис практично в задовільному стані й одноголосно вирішено, що потрібно знімати верхній шар пізнішого запису. 

Портрет Яна III Собеського зберегти не вдалось, оскільки це технологічно неможливо. Зараз ні в Україні, ні в Європі немає методик, які дозволяють нам розшарувати живопис на полотні й перенести його на іншу площину, тобто зберегти й верхній і нижній шар. Є технології та методики, які дозволяють так робити з темперним живописом (на дерев’яній основі). “Наприклад, ікона, її за певний час переґрунтували зверху і намалювали нову ікону. Є методики, які дозволяють розшарувати малярські нашарування, тобто зняти верхній шар та перенести на нову основу. В цьому випадку, проміжного шару не було. Якби був, то це б можна спробувати розшаровувати та таким чином зберегти дві роботи” – пояснює фахівець. Слід зауважити, що й рівень виконання верхнього шару запису був низького рівня, який не мав художньої цінності.

Портрет до та після реставрації

Робота з реставрації цього полотна тривала 9 місяців. Для порівняння звичайна реставрація, якщо не знаходять чогось цікавого, триває  близько 2 місяців. Проте це залежить від складності роботи.  Ще однією особливістю цієї реставрації було те, що під певну кольорову партію було підібрано інший розчинник або суміш розчинників. Тобто білила, які є фактично найміцнішими пігментами, потребували  часткового механічного зняття, а лише потім використовувати суміш розчинників. Запис на фоновій частині картини знімали іншим методом, на одязі портретованого також підбирали ще інший розчинник, щоб не пошкодити авторський чорний колір, що був на нижньому полотні. Тому процес зняття верхнього шару запису зайняв найбільше часу.

Документація яку пишуть до кожної роботи

“Ці процеси виконували в спеціальних бінокулярних окулярах та з використанням контролю цифрового мікроскопа та лампи з ультрафіолетовими променями. Це важливо контролювати, щоб не пошкодити авторський живопис, бо кожен мазок, є цінністю для картини. Реставратор зобов’язаний максимально зберегти авторський фарбовий шар. До кожної з робіт пишуть документацію, яка має бути максимально зрозумілою. “Це як в поліклініці “медична картка пацієнта ”, але це про картину, бо для картини фактично реставратор є лікарем” – зазначає реставратор.

Застарілі підходи та нові технології у реставрації 

Є чимало методик, які застарілі. Наприклад, використання розчинів, які мають в складі аміак. У 60-х рр. XX ст. науковці  дослідили, що аміак руйнує зв’язок між пігментом фарби та звязевом  у фарбі, також вважаються застарілими дублювання картин на воскоканіфольні мастики. Працівники музею переважно співпрацюють з польськими колегами у плані реставраційних консультацій та навчальних процесів. 

Під час реставраційних робіт живопису у ЛІМі використовують дубляжний  вакуумний стіл з підігрівом , українського виробництва, з можливістю підігріву всієї поверхні. Поверхня столу нагрівається до 200 градусів, проте є можливість регулювання температурного режиму, необхідного для певного процесу. Також є функція різкого охолодження. Його функції дозволяють виконувати наступні процеси: усунення деформацій, дублювання, укріплення, розшаровування та виконання інших реставраційних робіт на полотнах.

Процес реставрації картин

Тобто, будь-яку картину кладуть на стіл, якщо потрібно, наприклад вирівняти деформації, то передусім насичують картину необхідним клеєм (синтетичним чи органічним), який потрібен у конкретному випадку. Знизу поліестерова  плівка, зверху кладуть роботу, яку накривають також поліестеровою плівкою та включають вакуум. В результаті цього процесу отримують рівну роботу. І це займає дуже короткий час, що для реставратора є дуже цінно. Якість роботи набагато краща, ніж після застосування праски, оскільки вакуумний тиск на столі діє на картину рівномірно. Загалом у Львові таких столів є не багато, одним з них може похвалитись ЛІМ.

Дубляжний  вакуумний стіл з підігрівом

“На цьому столі можна також дублювати картину. Що означає дубляж?  Картина на старому, часто пошкодженому, полотні й для того, щоб подовжити їй життя,   ми здублювали її на нове полотно” – пояснює реставратор. Старе полотно було крихке і був ризик, що при розтягуванні на новий підрамник воно може тріснути. На попередньо підготовлене проклеєне реставраційне полотно прикладають  авторське полотно з попередньо підготовленою основою і при нагріванні до певної температури, за допомогою створення вакууму, обидва полотна приклеюються рівномірно по всій поверхні. Це покращує якість виконання процесів.

Вигляд твору з лицевої сторони. Дослідження при ультрафіолетових променях

Під час дослідження та реставрації використовують ультрафіолетові та інфрачервоні промені. Під цими освітленнями почергово роблять фотографії. Під ультрафіолетовими променями видно пізніші прописи — місця “реставраційних” втручань. Авторський  лак на фото “світиться оливковим кольором”, а чорні плями  — це пізніші втручання. Інфрачервоні промені можуть дати можливість побачити пізніші прописи чи перемалювання картини,  фотофіксація при боковому освітленні показує деформації твору.

Для досліджень живопису також використовують рентгенівське проміння — тоді коли результати, із використанням вищезазначених методів, не достатньо інформативні, а є підозра, що картину перемалювали (наприклад перемалювання поверх кракелюрів). 

Вигляд твору з лицевої сторони. Дослідження при рентгенівських променях

Проводять мікрохімічний аналіз, щоб, визначити склад ґрунту, клею, фарбового шару, лакової плівки  Ще одним приводом перевірити оригінальність картини, а також чи були перемалювання — під цифровим мікроскопом можна роздивитись чи йде мазок по кракелюру. 

Стратиграфічний аналіз — це дослідження фрагмента (1х2 мм) фарбового шару, сфотографованого під мікроскопом і на фото видно нашарування  шарів. За результатом цього аналізу бачимо чи були переґрунтування та перефарбування на картині або її фрагменти. 

Процес реставрації картин

Коли вже зроблено усі ці дослідження, скликають науково-реставраційну раду, реставратор представляє їх результати та план послідовності реставраційних заходів. Якщо колегія, а саме реставратори й керівництво музею, фахівці з інших музеїв, мистецтвознавці, погоджуються з цим, тоді починають проводити відповідні роботи. Оскільки реставратор не має права без згоди реставраційної ради проводити роботи такого рівня, що призводять до зміни усіх каталожних даних музейного твору, тому для цього і скликають нараду та приймають рішення про подальші дії. 

Бо найголовніше правило реставрації  — не зашкодити та зберегти. Музей, своєю чергою, сприяє, щоб якомога фаховіше проходила реставрація фондових творів. 

Leopolis.news