Якщо бажаєте зануритися в атмосферу провінційного українського містечка часів Австро-Угорщини кінця ХІХ століття, то обов’язково мусите відвідати Бережани. Відстань туди зі Львова така сама, як до Східниці – якихось 90 км. Але кількості історико-архітектурних пам’яток у місті над Золотою Липою може позаздрити не один обласний центр України.

«Як з Бережан до кадри січовики манджали...»

Зі Львова до Бережан двічі на день з автовокзалу на Стрийській відправляється автобус: 150 грн і якихось дві години їзди. Автобус їде аж до Бучача, то людей у ньому повнесенько завжди. Багато студентів з Тернопільщини, які вчаться у львівських університетах. Одна пані розповідає, що колись сполучення зі Львовом було регулярніше і автобусів було більше. А зараз влада забула за цей маршрут і людей.

Бережани згадуються у відомій стрілецькій пісні авторства Романа Купчинського – відомого українського журналіста, письменника, поета, громадського діяча: «Як з Бережан до кадри Січовики манджали, то краялось серденько із горя та печали. Кервавилось серденько в хорунжого Осипа, як нам з очей зникала та Золотая Липа». У грудні 1918 року в Бережанському замку, де розміщувалась ставка УГА, відбулась державна нарада за участі Президента ЗУНР Євгена Петрушевича, державного секретаря Дмитра Вітовського, генерала Михайла Омеляновича-Павленка, командирів груп УГА, на якій обговорювали плани подальшого ведення українсько-польської війни.

У Бережанах церков більше, ніж аптек

Перша письмова згадка про Бережани датується 1375 роком. На гербі міста зображений олень, який є символом природних багатств, волелюбності й свободи. До речі, в радянський період до зображення оленя додали ще золотий колосок і серп із молотом. Але після проголошення Незалежності України ці совдепівські символи зникли з герба.

З півночі місто оточує величезний Бережанський став. Через Золоту Липу, яка собі мандрує по місту, перекинуто десятки мостів і кладок. На одному з них висять колодки закоханих, які замкнули своє щастя на ключ і викинули його до води, щоб ніхто не вкрав. А над самим містечком навколо нависають гори Сторожиська (398 м), Звіринець (372 м), Бабина Гора (401 м), Лисоня (400 м), Яришків (408 м), творячи в долині унікальний помірний мікроклімат.

У місті збережена автентична міська забудова з XVII століття, старовинний замок, міська ратуша, старий єврейський цвинтар. У місті десятки церков: церква Пресвятої Трійці, дерев’яна церква Святого Миколая (1691 р), замковий костел Святої Трійці, дзвіниця і костел святих апостолів Петра і Павла (1620 р.), костел святого Миколая (1716 р.), монастир бернардинів, костел Різдва Діви Марії, церква Пресвятої Богородиці, Вірменська церква (1710 р.), церква Святого Володимира, Церква Ікони Зарваницької Матері Божої, Церква Різдва Івана Хрестителя, Церква Преображення. А от аптек у Бережанах дуже мало. Як зауважила моя дружина, в місті, в якому стільки церков і де щиро моляться – Бог оберігає людей і дарує їм здоров’я: «Бо хто молиться, той мало хворіє». Ну щось в тому є... На території міста діє Бережанський державний історико-архітектурний заповідник, де можна замовити собі екскурсію по місту.

Пряник, тюрма і «Львівська хвиля»

Гуляючи по місту, зайшов в одну з кафешок, що неподалік Бережанської тюрми. Виявляється, що в Бережанах є свій пекарсько-кулінарний спеціал – «бережанський бублик». Обов’язково привезіть його до Львова в подарунок. А ще, попиваючи каву, я почув там свою улюблену радіостанцію: «Львівська хвиля» звучала на всю цукерню, даруючи добрий настрій і гарну музику.

А поруч, над містом, височіє Бернардинський монастир з костелом святого Миколая. Вирішив і його оглянути. Однак виявилося, що він на замку, оскільки це територія колишньої виправної колонії. Місцева громада на чолі з о. Михайлом Бугаєм просить зробити цей сакральний об’єкт доступним для вірян. Але Тернопільська облдержадміністрація, на балансі департаменту архітектури якої перебуває монастирський комплекс з костелом, не поспішає віддавати його релігійній громаді.

Нині в Бережанах мешкає близько 18 тисяч мешканців. У місті є чотири музеї: Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Літературно-меморіальний музей Богдана Лепкого, Музей переслідуваної Церкви.

Цікаво, що залізничну станцію у Бережанах було офіційно відкрито у 1897 році, а запуск маршруту «Львів – Бережани – Підгайці» відбувся 29 вересня 1909 року. У 2011 році «Укрзалізниця» скасувала залізничні пасажирські перевезення за маршрутом «Бережани – Тернопіль». Колії використовуються лише для вантажних перевезень. Однак залізнична каса все ще працює, але найближчим місцем відправлення для пасажирів є станція в селі Потутори.

Герой України з Бережан

Але найбільшою цінністю Бережан є його люди. Ті, які творили й жили у минулому, і ті, які нині праведно живуть у цій своєрідній золотій перлині Галицької провінції. Бував у Бережанах Іван Франко. Тут навчався видатний український математик, професор Львівського університету Мирон Зарицький.

З Бережан походить і новітній герой сучасної російсько-української війни сапер та матрос Віталій Скакун. На початку 2022 року він перебував у складі сил, які одними з перших дали відсіч ворогу на Кримському перешийку. Віталій був добровольцем, який здійснив мінування та підрив автомобільного мосту на трасі «Генічеськ – Арабатська Стрілка». Він загинув 24 лютого 2022 року під час вибуху. Завдяки героїчному вчинку Віталія Скакуна було уповільнено просування танкової колони росіян, що дало змогу підрозділу передислокуватися та організувати оборону. 26 лютого минулого року указом Президента України він був удостоєний звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка» (посмертно).

Про маленькі Бережани і громадян цього міста можна розповідати довгі й цікаві історії. Але краще самому сюди приїхати і прогулятися середньовічними вуличками, парками, попити кави з «бережанським бубликом» і, вмостившись на мальовничому березі Золотої Липи, затягнути стрілецьку «Як з Бережан до кадри січовики манджали...».

Андрій БОЛКУН, Leopolis.news