Проте, традиції конституціоналізму на українських землях простежуються ще з кінця Раннього Середньовіччя: Закон руський (ІХ ст.), Руська правда Ярослава Мудрого (ХІ ст.), Березневі статті Б.Хмельницького (1648), Конституція Пилипа Орлика (1710), Конституції (1918) - УНР, Української Держави П.Скоропадського, ЗУНР; Конституція УГВР (1944) та Конституція України (1996).

Сучасна Конституція України вважається однією з найкращих у світі. Але найбільша проблема полягає в тому, що чудові положення української конституції дуже часто не дотримуються, а сама влада в Україні виступає основним порушником Основного закону. За майже 32 роки Незалежності жоден з президентів України не забезпечив в українській державі дотримання всіх прав і свобод, гарантованих Конституцією – тому й маємо понад 9-річну війну з Московією.

Головне питання для нас українців - національне. Інакше, для чого було виборювати незалежну державу? У ст.24 Конституції України, зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом, й не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками етнічного походження. А що ми маємо на практиці? Чомусь нас українців за етнічним походженням піддають всіляким обмеженням, натомість іншим націям надаються різноманітні привілеї.

Українців за національністю, згідно з останнім переписом населення 2001 року – 78%. Отож, там, де представництво українців в органах влади менше за 78%, маємо обмеження конституційних прав українців за етнічним походженням. Президент і прем’єр-міністр України не є українцями за етнічним походженням. В уряді українці складають лише 55%. А серед голів фракцій у парламенті українців лише 13%. Тобто, вибудувана ціла система, яка методично, навіть під час війни, не допускає українців до керівництва державою.

Вітаючи співгромадян з Днем Конституції, не забуваймо згадати про порушення конституційних прав.

Більше читайте тут