4 лютого виконком Львівської міської ради оголосив Всеукраїнський відкритий містобудівний конкурс на найкращий проєкт розвитку території на місці колишнього ринку «Добробут» за оперним театром.

У межах конкурсу учасники мають сформувати візію рекреаційно-паркової зони.

Переможець архітектурного конкурсу отримає 500 тис. грн. За друге і третє місця фіналісти отримають по 300 тис. грн і 200 тис. грн відповідно.

А тепер починається найцікавіше.

Профінансувати проведення конкурсу мають благодійні організації. Виникає логічне запитання, з якої радості якісь невідомі організації будуть фінансувати вигаданий мерією конкурс? І це в час, коли благодійним організаціям точно є на що витрачати кошти.

По-друге, про який проєкт громадського простору може йтися, якщо ділянка не належить міській раді. Справа про повернення цієї ділянки в користування міста перебуває в суді. Більше того, якщо мені не зраджує пам'ять, два суди міськрада вже програла.

І взагалі, бачачи, як у Львові намагаються запхати забудову у кожну вільну щілину, якось слабо віриться в чистоту задумів Садового і компанії, закамуфльованих словом-фетишем так званих урбаністів - «громадський простір».

І сумніви небезпідставні. Просто процитую публікацію у родинному виданні Садового, яка з'явилася ще навесні 2023 року і в якій, як на мене чітко проартикульовано справжні наміри садовістів:

«Як розповів ZAXID.NET головний архітектор Львова Антон Коломєйцев, на початку ХХ століття площа за оперним театром була головним громадським простором у центрі міста. Уздовж площі була рядова історична забудова, що донині майже не збереглася. Тому місто планує повернути цю ділянку в комунальну власність, аби відтворити історичний громадський простір із оновленою архітектурою».

Що незрозуміло? За формулюванням «громадський простір» приховане бажання «відтворити історичний громадський простір із оновленою архітектурою».

Чи потішний архітектор Садового передчасно ляпнув зайве, я не можу знати. Але суть не в тому. Головне, що у всій тій історії таки йдеться про будівництво. А як у Львові «оновлюють» історичну архітектуру всі можемо побачити на прикладі площі Міцкевича.

Якщо коротко описати всю історію, то на хлопський розум вона виглядає приблизно так. Велика ділянка у центрі, з якої Садовий не має жодного зиску, давно не дає спати голові міста. Тупо відібрати її в одного власника і віддати іншому - без публічного скандалу і репутаційних втрат неможливо. От і запускається легенда з громадським простором. Хто ж із львів'ян проти гарного скверу?!

Тільки от скільки часу мине, коли кілька клумб за Оперою оточать кілька будинків у стилі всім відомого львівського «унітазу»? Може, в той момент, до речі, ми і дізнаємося, який інтерес був певним благодійним організаціям фінансувати згаданий конкурс проєктів на чужій землі.